Казимир Вінценз
| Казимир Вінценз | |
|---|---|
| Народився | 24 січня 1901 Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина  |
| Помер | 28 травня 1975 Золотурн, Швейцарія |
| Громадянство |  Польща.svg?lang=uk){kind=small} Швейцарія |
| Діяльність | видавець, гірничий інженер |
| Родичі | Станіслав Вінценз |
| Нагороди |  |
Казимир Фелікс Вінценз (пол. Kazimierz Feliks Vincenz; 24 січня 1901, Коломия — 28 травня 1975, Золотурн) — польський громадський діяч в еміграції у Швейцарії.
Народився 24 січня 1901 року в Коломиї. Був молодшим братом польського письменника, філософа, перекладача Станіслава.[1][2] Брав участь у польсько-українській та польсько-більшовицькій війнах (1918-1920). Закінчив навчання за спеціальністю «гірнича інженерія». Після початку Другої світової війни в 1940 році був солдатом польської армії у Франції.[2]
Після війни він залишився у вигнанні у Швейцарії. Він став активістом місцевої Асоціації польських комбатантів. Разом зі своєю дружиною Гальшкою у 1950 році він заснував і провів Польський книжковий ярмарок у SPK у Швейцарії, тим самим пропагуючи польські книги та читання в цій країні.[2][3][4] Він використовував доходи KKP для фінансування культурних заходів.[3] Він обіймав посаду секретаря Фонду Анни Годлевської та був членом Комітету з присудження премії Анни Годлевської.[2] Він брав участь у популяризації еміграційної літератури та організації літературних конкурсів.[4]
Він помер 28 травня 1975 року в Золотурні під час підготовки до 25-ї річниці Польської конфедерації польських художників.[2][5] Посмертно того ж року йому було присуджено Золотий почесний знак Львівського гуртка в Лондоні.[5] Після його смерті його дружина Гальшка керувала Фондом Казимира Ф. Вінценза у Швейцарії.[6] Спадщину Казимира та Гальшки (померла 2006 року) Вінценза було передано до [[ Польський музей (Рапперсвіль)|Польського музею в Рапперсвілі]].[4][7]
- ↑ Kultura (paryska), nr 9/1975, s. 160.
- ↑ а б в г д Z żałobnej karty. Процитовано 20 липня 2025.
- ↑ а б 25-lecie działalności KKP ! (PDF). Процитовано 20 липня 2025.
- ↑ а б в Małgorzata Ptasińska: Z dziejów polskiego dziedzictwa piśmienniczego w Szwajcarii po II wojnie światowej. 20 lat Fundacji „Archivum Helveto-Polonicum” we Fryburgu. W: Z Badań nad Książką i Księgozbiorami Historycznymi. T. Polonika w zbiorach obcych. 2017, s. 510.
- ↑ а б Kronika. Złota honorowa odznaka dla śp. K. Vincenza. Процитовано 20 липня 2025.
- ↑ Halszka Vincenz-Poniatowska. baza-nazwisk.de (нім.). Процитовано 20 липня 2025.
- ↑ а б Spuścizna Kazimierza i Halszki (z d. Poniatowskiej) Vincenzów. publitas.com. Процитовано 20 липня 2025.