Копальня Монте-Агрушіау

Монте Агрушіау

class=notpageimage|

Місце розташування копальні

Копальня Монте-Агрушіау (Monte Agruxiau) – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сардинія, у гірничому районі Іглезіас (за пару кілометрів на захід від найбільшої в цьому районі копальні Монтепоні).

Перші розвідувальні роботи на горі Монте-Агрушіау провели у 1830 році, втім, споруджена при цьому коротка штольня не дала результатів. Офіційна поява копальні відноситься до 1869-го, при цьому ще кілька років велась дорозвідка і лише в 1876-му постійну гірничу ліцензію на розробку видали спілці компаній Société Civile des Mines d'Iglesia та бельгійської Societe Anonyme de la Vieille Montagne (Vieille Montagne).

Видобуток вели підземним способом, зокрема, за допомогою штолень, якими розкрили верхню частину родовища. Руда відкочувалась по прокладених у штольнях коліях, після чого проходила через збагачувальну фабрику (яка живилась від парових машин) та етап кальцинування у належних до копальні печах. На початковому етапі розробки отримували дуже багатий каламіновий концентрат (до 48% цинку), що далі вивозився залізницею до порту для відправки на плавильні заводи Vieille Montagne. Також є відомості, що станом на 1870-й річна потужність копальні становила 10 тисяч тонн.

З плином часу новим власником Монте-Агрушіау стала компанія Montevecchio (головним активом якої була так само сардинська копальня Монтевеккьо, розташована за три десятки кілометрів північніше від району Іглезіас). Саме в часи її управління у середині 1930-х років Монте-Агрушіау пройшла велику модернізацію, під час якої в 1935-му спорудили шахту Вітторія глибиною біля 150 метрів.  Також в 1937 – 1938 роках модернізували збагачувальну фабрику, додавши до неї відділення флотації. Станом на початок 1950-х років процес збагачення включав ручний відбір найчистішого смітсоніту (карбонат цинку), подрібнення та флотацію з метою отримання церуситу (карбонат свинцю). Далі відходи флотації спрямовувались на вібраційні столи для вилучення решти смітсоніту, за чим слідували етапи обпалювання (кальцинування) та магнітної сепарації заліза.

В 1941-му майданчик перейшов до Societe Anonyme Nichelio e Metalli Nobili, що належала на паритетних засадах державній групі Azienda Minerali Metallici Italiani (AMMI) та Fiat. З 1946-го Монте-Агрушіау перейшла до компанії Società Anonima Piombo E Zinco (SAPEZ) – дочірньої структури AMMI, в якій певну частку мала вже згадана вище Vieille Montagne. У 1954-му SAPEZ була поглинута AMMI, що також викупила належні бельгійцям акції.

У 1979-му під час чергової реорганізації гірничого сектору Італії, який переживав важкі часи, AMMI була поглинута компанією Societe Azionaria Minerario Metallurgica (Samim) зі складу групи Eni. При цьому вже з 1976-го Монте-Агрушіау припинила видобуток (хоча її продовжували підтримувати у робочому стані), а в 1981 році копальню закрили.