Перейти до вмісту

Кричунове

Координати: 48°0′7″ пн. ш. 30°10′26″ сх. д. / 48.00194° пн. ш. 30.17389° сх. д. / 48.00194; 30.17389
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Кричунове
У центрі села
У центрі села
У центрі села
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Тер. громада Любашівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51120130210065559 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Кричунове 
Основні дані
Засноване перша половина 19 ст.
Населення 595
Територія 5,052 км²
Густота населення 117,780 осіб/км²
Поштовий індекс 66530
Телефонний код +380 4864
Географічні дані
Географічні координати 48°0′7″ пн. ш. 30°10′26″ сх. д. / 48.00194° пн. ш. 30.17389° сх. д. / 48.00194; 30.17389
Водойми річка Гедзилів Яр
Місцева влада
Адреса ради 66530, Одеська обл., Подільський р-н, с. Кричунове
Карта
Кричунове. Карта розташування: Україна
Кричунове
Кричунове
Кричунове. Карта розташування: Одеська область
Кричунове
Кричунове
Мапа
Мапа

CMNS: Кричунове у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кричу́нове — село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області України.

Географія

[ред. | ред. код]

Знаходиться на березі північної притоки річки Кодима з дивною назвою Бульбока (Кричунка). На південь від села розташоване урочище Кричуновий Яр.

Історія

[ред. | ред. код]

Дата заснування — перша половина 18 ст., перша назва села - Бульбока[1]. Первісно уніатський храм, названий на честь Св. Михаїла, було відкрито до 1766 року[2], парафію приєднано до православ'я в 1794 році. У 1804 році церква згоріла. У 1833—1834 рр. збудована нова кам'яна будівля церкви. На той час село відносилось до Велико-Бобрицької волості Балтського повіту Подільської губернії. Існує легенда, що село заснував біглий каторжник Кричун.

Жителі села займалися землеробством та вирощуванням худоби. Землі в цих місцях родючі, тож селяни не голодували, так вони жили до приходу червоної чуми, спочатку совіти оголосили про НЕП, а потім коли селяни прикупили сільськогосподарський реманент, почали насильницьку колективізацію, тих хто не хотів йти в колгосп чекала виселка до Сибіру. За свідченнями нині покійної Ольги Денисівни Рябощук (Кушнір) 1927 р. н. така доля спіткала її діда, а батько Денис Кушнір, злякавшись, що маленькі доньки загинуть в Сибіру, змушений був йти до колгоспу, він віддав все: пару коней, корову, воза, плуга, борони, сівалку, все що йому дісталось важкою працею. А потім прийшов 1932 рік, у селян відбирали все, що було їстівне і на що можна було виміняти харчі, комнезамівці (сільські нероби і п'яниці) ходили по хатам з щупами обнишпоруючи все в пошуках припасів. Люди вмирали цілими сім'ями, були не поодинокі випадки канібалізму, доходило до того, що одурілі від голоду батьки поїдали власних дітей. Люди під страхом смерті, обминаючи пости комнезамівців, несли в Саврань все цінне, щоб обміняти в жидів на харчі, бо вони не голодували. До літа 1933 року залишилось менше половини жителів. Так совіти привчили людей до колгоспу, у якому вони працювали за патички (трудодні) і за баланду. А хто говорив, щось займе, зникав в невідомому напрямку.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 84 жителі села[3].

У 1941 році село попало під румунську окупацію. Румуни людей не стріляли, але за найменший непослух били нагайками. Не далеко від села в Савранському лісі отаборився партизанський загін «Буревісник». Що дивного, то під час війни в селі не було голоду. Багато кричинян полягло на фронтах Другої світової, А коли повернулись додому, то вдячна «родіна-мать» в 1947 році знову зробила штучний голод, як подяку за героїзм народу.

17 жовтня 1964 року с. Олександрівка[4] об'єднане та/або включене в смугу села Кричунове.[5][6][7]

За радянських часів в селі був колгосп імені Свердлова, що вирощував на 2 молочно-товарних фермах до 2 тисяч голів великої рогатої худоби. Була також свиноферма і вівцеферма. Також працювали тракторні бригади, ремонтна майстерня з набором верстатів. До 90-х років двнадцятого століття працював млин.

В наш час в селі є школа, церква, медичний пункт. Селяни виживають за рахунок одноосібного обробітку, або здачі в оренду власних земельних паїв, вирощують худобу.

Колишній орган місцевого самоуправління — Кричунівська сільська рада.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Любашівської селищної громади[8].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Любашівського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району[9].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису Російської імперії 1897 року чисельність населення становила 1584 особи, з них 803 чоловіка та 781 жінка.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 720 осіб, з яких 322 чоловіки та 398 жінок.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 594 особи.[11]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 96,47 %
молдовська 2,35 %
російська 1,01 %
вірменська 0,17 %

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАК/312/1/27
  2. ↑ https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАК/312/1/27
  3. ↑ Кричунове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 383.
  5. ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1964 — № 48 — с. 764.
  6. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 419.
  7. ↑ Карта РККА M-36 (В), 1941
  8. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
  9. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  10. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  11. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  12. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.


Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кричунове&oldid=46255491