Тюленячий (Охотське море)

Тюленячий
Карта
Географія
48°30′14″ пн. ш. 144°37′43″ сх. д.
Акваторія	Охотське море
Площа	0,053 км²
Найвища точка	18 ± 1 м
Країна
Росія
Адм. одиниця	Сахалінська область
Населення	0 осіб
Відкрито	1643
Першовідкривач	Martin Vriesd
Тюленячий Тюленячий (Росія)
Тюленячий у Вікісховищі

Тюленячий острів — безлюдний острів в південно-західній частині Охотського моря за 12 км на південний захід від мису Терпіння півострова Терпіння острова Сахаліну. Адміністративно належить Поронайському міському округу Сахалінської області Російської Федерації. Довжина — 636 м, ширина — 40—90 м, площа — близько 0,053 км², висота — до 18 м. Відкритий 1643 року голландським мореплавцем Мартіном Геррітсоном де Фризом. Названий у 1805 році учасниками першої російської навколосвітньої подорожі на «шлюпі Надія» під командуванням Івана Федоровича Крузенштерна із-за лежбища тюленів.

Острів являє собою абразійний останець берегової тераси, складений уламковими породами верхньокрейдового віку. Вершина плоска, з крутими обривами. Від південного краю відходить акумулятивна надводна коса.

Лежбище морського котика і сивучів (заказник із суворо лімітованою здобиччю). На плато і прибережних скелях — пташиний базар (кайри). Тут також гніздяться: топорик, дзьоборіг, іпатка, конюги великі, конюги білочереві, буревісники кочівні, баклани берингійський, мартини трипалі. Позбавлений прісної води і деревної рослинності.

Великим суднам заборонено підходити до острова ближче за 30 миль і давати гудки в його зоні, а літакам і вертольотам заборонено пролітати над островом.

Література

• Тюлений остров (остров в Охотском море) // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Тюлений остров // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 494—495.(рос.);
• И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Тюлений остров // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения», 2009. — С. 187. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)