Івашин Василь Володимирович
| Івашин Василь Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 9 травня 1913[1]  Ляховичі[d], Койдановська волостьd |
| Помер | 6 листопада 2009[1] (96 років) |
| Країна |  СРСР.svg?lang=uk){kind=small} Білорусь |
| Діяльність | педагог, літературознавець, викладач університету |
| Галузь | літературознавство, білоруська література[2] і subject didacticsd[2] |
| Alma mater | Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] (1965) |
| Вчене звання | професор |
| Знання мов | білоруська[2] і російська[2] |
| Заклад | Інститут літератури імені Янки Купалиd і Національний інститут освітиd |
| Нагороди |   |
Івашин Василь Володимирович (9 травня 1913, Ляховичі, Койдановська волость, Мінський повіт, Мінська губернія — 6 листопада 2009) — білоруський радянський літературознавець, педагог. Академік АПН СРСР (1967), доктор філологічних наук (1965), професор (1973). Іноземний член Російської академії освіти (1999). Учасник Великої Вітчизняної війни.
Закінчив Мінський педагогічний інститут в 1938 році. У 1938—1941 рр. викладач Вітебського педагогічного училища. З 1946 р в Інституті літератури АН Білорусі, в 1967—1978 рр. директор НДІ педагогіки Міністерства освіти Білорусі. Наукові праці з питань теорії та історії білоруської літератури, літературних зв'язків, методології та методики викладання літератури в школі.
Автор поетичних збірок «Слова» (1994), «Покліч памяці» (1998), «З надзеяй і верай» (2003), «Прызванне» (2007).
Білорусько-українським літературним взаємозв'язкам присвятив ст. «Максім Багдановіч аб украінскай літаратуры» (ж. «Полымя», 1954, № 4) і «Фальклорна-літаратурныя сувязі» (там само, 1959, № 12), «Высокі прыклад» (г. «Літаратура і мастацтва», 1964, 10 березня).
- Г. П. Півторак. Івашин Василь Володимирович [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Івашин Василь Володимирович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 62.