Інокентій (Сельнокринов)

Інокентій (Сельнокринов)
Архієпископ Орловський та Севський
28 січня 1840 — 25 квітня 1840
Попередник:	Никодим (Бистрицький)
Наступник:	Євлампій (П'ятницький)
Архієпископ Волинський та Житомирський
10 лютого 1832 — 28 січня 1840
Попередник:	Амвросій (Морєв)
Наступник:	Ніканор (Климентіївський)
Діяльність:	православний священник
Народження:	1778
Смерть:	25 квітня (7 травня) 1840  Козельськ, Калузька губернія, Російська імперія

Архієпископ Інокентій (у миру Яків Максимович Сельнокринов (Сельно-Кринов), прізвище при народженні Коровін ; 1778(1778), Нитвенський завод, Пермська провінція, Казанська губернія — 25 квітня 1840, Козельськ, Калузька губернія) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Орловський і Севський.

Біографія

Народився 1778 році в Нитвенском заводі (згодом — Оханський повіт, Пермська губернія ; нині — місто Нитва, Пермський край) в сім'ї паламаря.

З 1797 року навчався у Вятській духовній семінарії.

11 листопада 1801 року єпископом Пермським Іоаном (Островським) у Пермі були відкриті перші класи Пермської духовної семінарії. Серед 20 вихованців, переведених до Пермі з Вятської духовної семінарії, був і Яків Максимович Сельнокринов-Коровін. Служив співцем архієрейського хору.

З 1805 року учитель грецької мови Пермської духовної семінарії.

У 1808 році прийняв чернецтво. У 1813 році проведений в архімандрити Солікамського Істобенського монастиря.

У 1818 році комісією духовних училищ призначено учителем церковної та громадянської історії та інспектором Пермської семінарії.

Під час перебування в Пермі він підтримував тісне знайомство з М. М. Сперанським, який перебував там на засланні.

У 1824 році переведений до Пскова ректором семінарії та професором богословських наук; потім призначений присутнім у консисторії, благочинним над монастирями та архімандритом Єлізарова монастиря.

У 1826 році його викликали у Санкт-Петербург на чреду священнослужіння та проповіді.

23 травня 1827 року в Москві хіротонізований на єпископа Дмитровського, вікарія Московської митрополії.

28 березня 1831 року переведений у Курськ.

Коли у західних губерніях розпочато проведення підготовчих заходів для возз'єднання уніатів і на тамтешні кафедри були призначені обрані єпископи, Інокентія призначено 10 лютого 1832 року на Волинську кафедру, а 25 грудня 1833 року зведено у сан архієпископа.

На Волині він залишив помітний слід благоустроєм Почаївського монастиря, перейменованого 1833 року в Лавру. Тоді ж були відкриті у Лаврі мощі преподобного Йова; 1836 року він влаштовував Волинську семінарію, яку було переведено з містечка Ганнопіль до Кременця.

Найвищим указом 28 січня 1840 року переведений в Орел, але під час подорожі на нове місце служіння помер у Козельську.

Посилання

• Иннокентий (Сельнокринов) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Інокентій (Сельнокринов) на сайте «Русское православие»
• Архієрей Курського краю. XVII—XX вв.