Альберт Ганценмюллер
| Альберт Ганценмюллер | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Albert Ganzenmüller | |||||||
_1942_klein.jpg?lang=uk) | |||||||
| Народився | 25 лютого 1905[1][2]  Пассау, Нижня Баварія, Баварія, Німецький Райх[1] | ||||||
| Помер | 20 березня 1996[1][2] (91 рік) Мюнхен, Німеччина | ||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||
| Діяльність | політик, інженер, railway engineer | ||||||
| Alma mater | Мюнхенський технічний університет | ||||||
| Знання мов | німецька | ||||||
| Заклад | Deutsche Reichsbahn | ||||||
| Членство | СА і Corps Rheno-Palatia Münchend | ||||||
| Посада | державний секретар | ||||||
| Військове звання | Бригадефюрер | ||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||
| Нагороди |
 | ||||||
Альберт Ганценмюллер (нім. Albert Ganzenmüller; 25 лютого 1905, Пассау — 20 березня 1996, Мюнхен) — німецький інженер, доктор інженерних наук, бригадефюрер СА. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
Учасник Пивного путчу. З 1928 року працював в Імперській залізниці. 1 квітня 1931 року вступив в НСДАП (квиток №483 916), 1 вересня — в СА. З 1937 року працював в залізничному відділі Імперського міністерства транспорту. З 16 лютого 1942 року — комісар Імперської залізниці в головній залізничній дирекції «Схід». З 27 травня 1942 року — статс-секретар Імперського міністерства транспорту.
В 1945 році переїхав а Аргентину, де став залізничним консультантом. В 1955 році повернувся в Німеччину і став транспортним спеціалістом компанії Hoesch AG в Дортмунді. 1 квітня 1968 року вийшов на пенсію.
В 1969/70 роках провів 2 місяці в ув'язненні за звинуваченням в «пособництві вбивствам і позбавленню волі з частковим летальним результатом при виконанні службових обов'язків» (постачання СС поїздами, які використовувались для транспортування євреїв в табори смерті). Звільнений під заставу в розмірі 300 000 марок. В 1973 році знову постав перед судом, проте 29 квітня в Ганценмюллера відбувся серцевий напад, тому процес призупинили. 2 березня 1977 року справу остаточно закрили через нестачу доказів.
- Радник Імперської залізниці (1 квітня 1934)
- Старший урядовий радник (1 жовтня 1938)
- Президент відділу (1 жовтня 1940)
- Віце-президент Імперської залізниці (6 жовтня 1941)
- Оберфюрер СА (30 січня 1942)
- Бригадефюрер СА (9 листопада 1942)
- Орден крові (№1 411 933; 1933)
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
- Пам'ятна Олімпійська медаль
- Золотий партійний знак НСДАП
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (18 вересня 1943) — вручений особисто Адольфом Гітлером.
- Der Bau und die Wirtschaftlichkeit von Schienen-Straßen-Fahrzeugen. Diss. TH Breslau, Reichsbahn-Zentralamt, München 1934.
- Kommt eine Renaissance der Schiene? in: Nahverkehrspraxis 4(1956), S. 311–315
- Die argentinischen Eisenbahnen. Wirtschaftliche und technische Schriftenreihe im Verlag Ernst Arnold, Dortmund-Mengede 1957.
- Der amphibische Transport mit besonderer Berücksichtigung der Massenbeförderung. in: Glasers Annalen für Gewerbe und Bauwesen 84 (1960), S. 28–34
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #12239822X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Народились 25 лютого
- Народились 1905
- Уродженці Баварії
- Померли 20 березня
- Померли 1996
- Померли в Мюнхені
- Випускники Мюнхенського технічного університету
- Члени НСДАП
- Кавалери Лицарського Хреста Воєнних заслуг з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг I класу з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу з мечами
- Нагороджені Орденом Крові
- Нагороджені Пам'ятною Олімпійською медаллю
- Нагороджені Золотим партійним знаком НСДАП
- Нагороджені Німецькою імперською відзнакою за фізичну підготовку
- Німецькі залізничники
- Залізничники XX століття
- Німецькі інженери
- Доктори інженерних наук
- Доктори наук Німеччини
- Бригадефюрери СА
- Нагороджені Золотим почесним знаком Гітлер'югенду з дубовим листям