Андрусяк Василь Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрусяк.

Василь Андрусяк
Полковник (посмертно)
Полковник «Грегіт»
Загальна інформація
Народження	25 лютого 1912(1912-02-25)  Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Смерть	24 лютого 1946(1946-02-24) (33 роки)  Богородчанський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Снятинська гімназія імені Францішека Карпінського
Псевдо	«Чорний», «Грегіт», «Коваль», «Різун», «Різьбар»
Військова служба
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА  ОУНР
Війни / битви	Друга світова війна Бій на горі Лопата Бій у Посічі
Командування
1943-1944 Сотня УНС «Змії» 1944-1945 Курінь «Скажені» 1945-1946 ТВ-22 «Чорний ліс»
Нагороди та відзнаки

Васи́ль Васи́льович Андруся́к (псевдо «Грегіт», «Різун», «Різьбяр», «Чорний», «Коваль»; 11 січня 1915(19150111), м. Снятин, нині Івано-Франківська область — 24 лютого 1946, між селами Грабівка Калуського та Глибока Богородчанського районів Івано-Франківської області) — командир сотні УНС «Змії» (листопад 1943), курінний куреня «Скажені» (початок 1944), керівник бою на горі Лопата з німцями (9 липня 1944), командир Станіславського ТВ-22 «Чорний ліс» (25.04.1945 — 24.02.1946), полковник УПА (посмертно). Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го кл. та Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.

Життєпис

Походження, становлення особистості

Народився 11 січня 1915 року в Снятині (нині Івано-Франківська область, Україна) в родині Василя та Євдокії Андрусяків. Був четвертою дитиною в сім'ї.

З початку 1930-х рр. брав участь в діяльності українського «Пласту», «Просвіти», товариства «Сокіл», а з 1932 р. — Юнацтва Організації українських націоналістів (ОУН). Був засновником осередку ОУН в Снятинській гімназії.

В 1932—1939 роках брав активну участь в роботі Снятинської філії товариства «Сокіл». Попри те, що Василь Андрусяк не очолював товариства «Сокіл», він активно проявляв себе в його діяльності та досягав результатів у легкій атлетиці, лижному спорті й плаванні. Заняття у «Соколі» стали важливим чинником його національно-патріотичного виховання та формування націоналістичного світогляду.

У 1936 стає повітовим провідником ОУН під псевдом «Чорний». До 1939 року неодноразово затримувався польською поліцією, а після приєднання Західної України до СРСР його заарештувало НКВС 5 жовтня 1939. Провів у в'язниці 3 місяці та був звільнений. Згодом вступив на навчання до Коломийського педагогічного училища, почав відновлювати мережу ОУН в Коломиї, організував разом з членами «Сокола» вишколи та курси конспірації.

Взимку 1940 року повторно затриманий чекістами, але зумів втекти і поїхав на вчительську роботу в с. Зелене Жаб'ївського району (тепер Верховинського району).

Друга світова війна

Остерігаючись чергового арешту, Василь в 1940 році перейшов кордон в Польщу і в Австрії вступає в український легіон «Роланд» (весна — літо 1941). Після його розпуску в липні 1941 року повертається до Снятина, де очолює окружний провід ОУН (псевдо «Різьбяр»).

Повітовий та окружний керівник ОУН (1941—1942). У серпні 1943 року очолив загін особливого призначення з 40 бойовиків, завданням якого було забезпечення повстанських відділів зброєю, боєприпасами, одностроями, медикаментами тощо шляхом нападів на німецькі господарські установи, склади тощо. Член обласного військового штабу, командир сотні УНС «Змії» (10.1943 — 06.1944), курінний куреня «Скажені» (початок 1944), керівник 22-го тактичного відтинку «Чорний ліс» (25.04.1945 — 24.02.1946), одержує звання хорунжого.

В кінці березня 1944 на дорозі Станіслав-Калуш в засідку куреня УПА «Скажені» потрапили три вантажівки, наповнені німецькими та угорськими солдатами. Внаслідок короткочасного бою німці загинули, а угорці здалися в полон.

У квітні-травні 1944 курінь «Різуна» неодноразово вступав в бої з партизанами Михайла Шукаєва біля Чорного лісу.Керівник бою на горі Лопата з німцями та угорцями (9 липня 1944). На початку серпня 1944 р. курінь УПА «Скажені» роззброїв між селами Зубриця і Радич у Турківському районі на Дрогобиччині 220 угорських солдат. Під час проведення цієї акції було вбито 2-ох і поранено 7 угорців, без втрат з боку упівців.

Боротьба з загонами НКВС

На Різдво 1945 року в бою з чекістами курінний «Грегіт-Різун» був важко поранений. Його оперував талановитий хірург «Пастер» (Олексій Зеленюк). Після успішної операції командира перевезли до остаточного одужання у повстанську столицю — село Грабівку. Через дванадцять днів після поранення Василь Андрусяк уже керував боєм біля села Глибоке, що у Богородчанському районі. Весною того ж року наказом Крайового повстанського штабу він був нагороджений Золотим Хрестом Бойові Заслуги 2-го класу і призначений командиром Станіславського ТВ-22 «Чорний ліс».

11 травня 1945 року одружився з членом ОУН, розвідницею і зв'язковою повітового проводу, пізніше медсестрою Євгенією Гуцуляк.

Організував успішний наліт на обласний центр — Станіслав 31.10.1945.

Пам'ятни Василю Андрусяку в Снятині, весна 2021.

Загинув 24 лютого 1946 року у Чорному лісі на Богородчанщині разом з політвиховником ТВ-22 поручником (бунчужним) «Бояном» (Когуч Борис Федорович) та двома стрільцями у сутичці з енкаведистами — рейдовою групою 215-го стрілецького полку внутрішніх військ НКВД під командуванням старшого лейтенанта Євтухіна. Місце розташування «Різуна» та його охорони вороги оточили в п'ять рядів. «Боян» проривався до них з боєм, здолав чотири кільця оточення, а на п'ятому загинув. Бій тягнувся довго, забрав багато людських життів. Тіла хлопців два тижні возили селами, аж поки люди їх не опізнали, потім в Богородчани і до Станіслава.

Місце поховання Андрусяка та його бійців залишилося невідомим. Незабаром, 10 березня 1946, дружина Андрусяка, Євгенія, народила сина Василя. Вони переховувалися, але у серпні 1947-го були затримані радянськими службами держбезпеки. Євгенію засудили на 10 років таборів, а Василя відправили до дитячого будинку. Пізніше хлопчика усиновив офіцер МДБ і переїхав з ним до Росії. Але у 1950-х Євгенія повернулася в Україну і їй вдалося відшукати й повернути собі сина. Євгенія Андрусяк дожила до Незалежності й написала книгу спогадів.

Нагороди

• Нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги 2-го класу (25.04.1945), влітку 1945 був відзначений четвертою Срібною зіркою за поранення.

Звання

• Хорунжий (1944),
• Поручник (1945),
• Майор (1946).

Нагороди

• Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/45 від 25.04.1945 року Василь Андрусяк — «Різун» відзначений Золотим хрестом бойової заслуги УПА 2 класу.
• Згідно з Постановою УГВР від 7.10.1946 року та наказом Головного військового штабу УПА ч. 2/46 від 10.10.1946 року Василь Андрусяк — «Грегіт» відзначений Золотим хрестом бойової заслуги УПА 1 класу.

Вшанування пам'яті

• Посмертно присвоєно звання полковника.
• В с. Глибокому хтось із жителів зробив позначку на букові, під яким загинули герої. Щороку позначку поправляли. І коли Україна воскресла, це місце показали дружині «Різуна». Тепер тут висипана символічна могила, оскільки місце поховання досі невідоме, і кожного року у лютому на ній відправляють молебень за борців-героїв. Одну із таких відправ проводило 5 священиків. До могили йшов потік людей, їх підвозили 19 возів місцевих селян.
• 23 травня 1999, в день Святої Трійці, в рідному Снятині йому встановлено пам'ятник. Автор — професор Львівської академії мистецтв Іван Самотос та архітектор професор Василь Каменюк. У школі-ліцей створено кімнату-музей Василя Андрусяка, його іменем названо музей визвольних змагань у Снятинській ратуші, а також Крайові Управи ОУН, УПА Снятинщини і Калущини. Його іменем названі вулиці у Снятині, Калуші (вулиця на Височанці), Грабівці.
• За сприяння Львівської обласної організації ВО «Свобода» та товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» фольклорний театр Остапа Стахіва зняв кліп на повстанську пісню «В Чорнім лісі», присвячену Василю Андрусяку.
• 23 лютого 2016 Івано-Франківська ОДА, Івано-Франківська обласна рада, управління культури, національностей та релігій ОДА, Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери, Івано-Франківська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, Івано-Франківський обласний державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді провели регіональну науково-практичну конференцію «Полковник УПА Василь Андрусяк — „Грегіт“, „Різун“: життя і боротьба» (до 70-річчя від дня героїчної загибелі)
• 1.12.2017 року від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Галич Івано-Франківської обл. Золотий хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 015) та Золотий хрест бойової заслуги УПА 2 класу (№ 006) передані Павлові Андрусяку, онуку Василя Андрусяка — «Різуна».

Див. також

• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †
• Командири УПА
• Лицарі ОУН та УПА

Джерела

Література

• Королько А., Бурдуланюк В. Снятинський «Сокіл» і формування націоналістичного світогляду Василя Андрусяка в 1930-х рр. // Галичина. — 2017. — Число 29–30. — С. 103–112.

Посилання

• П. І. Арсенич. Андрусяк Василь // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
• Вони боролись за волю України [Архівовано 28 квітня 2015 у Wayback Machine.].
• Історичний календар. 61 рік тому у Чорному лісі у бою з енкаведистами загинув командир Станіславського тактичного відтинку «Чорний ліс» Василь Андрусяк^{[недоступне посилання з червня 2019]}.
• Перемога куреня «Різуна» Василя Андрусяка на г. Лопата [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
• Андрусяк Василь — «Грегіт», «Різун».
• «Я ВСЕ ВІДДАВ ТОБІ, ВКРАЇНО». Спогади дружини В. Андрусяка.