Ашлама-Сарай
| Ашлама-Сарай Aşlama Saray | |
|---|---|
 | |
| 44°45′03″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. / 44.750718° пн. ш. 33.913289° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто | Бахчисарай, Автономна Республіка Крим |
| Розташування | Ашлама-Дере |
| Тип | палац  |
| Перша згадка | 1578 |
| Початок будівництва | 1738 |
| Стан | зруйновано 1783 |
.svg?lang=uk)  Ашлама-Сарай Ашлама-Сарай (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
Ашлама́-Сара́й (крим. Aşlama Saray) — ханський палац часів Кримського ханства, розташований у долині річки Чурук-Су. Він був одним із так званих «малих хансараїв» (заміських палаців) і до наших днів не зберігся.
Палац знаходився біля підніжжя гори Чуфут-Кале. Ашлама-Сарай був розташований у середині балки Ашлама-Дере під її північним схилом. Це відрізняє його від іншого незбереженого палацу, Девлет-Сарая, який знаходився на початку балки Майрум-Дере біля південного схилу Чуфут-Кале. Ймовірно, ці два палаци не існували одночасно, і Ашлама-Сарай був побудований після руйнування Девлет-Сарая.[1]
Слово «ашлама» (кримськотатарською — «саджанець» або «щеплений саджанець») дало назву великому саду, який розташовувався в цій балці під північним обривом Чуфут-Кале. Назва саду також поширилася на саму балку і, ймовірно, на річку Чурук-Су, яка до XVII століття (до забруднення від шкіряних майстерень і отримання назви «Гнила Вода») також могла називатися Ашламою.[2]
Сад був закладений ще за часів Менглі Ґерая і згадувався в XVI столітті як частина садів у Салачикській ущелині. Польський посол Броневський (1578 р.) описував сади, але згадував їх лише у зв'язку зі старим Девлет-Сараєм (який на той час уже став заміською резиденцією, оскільки головною функцію виконував Бахчисарайський палац).
У 1666 році мандрівник Евлія Челебі захоплено описував сад Ашлама, називаючи його «подібністю Раю на тлінній землі» через його розкішні плодові дерева (сливи, яблуні, груші, черешні) та різноманітні легкі споруди («кьошки»), зведені в різний час ханами.
У 1736 році під час нападу військ російського фельдмаршала Мініха була спалена ханська столиця, і сад Ашлама, ймовірно, розділив цю сумну долю.
Новий палац в Ашламі був збудований ханом Киримом Гераєм (відомим як «любитель мистецтв») після 1738 року.
Хан мав пристрасть до будівництва, але брак власних коштів компенсував примусовою працею: немусульманські громади (вірмени, греки, караїми) були змушені безкоштовно щодня надавати на будівництво по 200—300 осіб. Також хан не платив постачальникам за будівельні матеріали.
Зрештою, ці фінансові зловживання стали однією з причин, які султан використав для скинення Кирим Ґерая з престолу, і хан не встиг повною мірою насолодитися своїм новим заміським житлом.[3]
Ханські заміські палаци, включно з Ашлама-Сараєм, не були офіційними державними резиденціями. Їхнім основним призначенням було служити приватним літнім житлом для ханської родини (жінок і дітей), що відповідало близькосхідній традиції.
Палац описувався як комплекс розкиданих по саду одноповерхових будівель під черепицею.
Кімнати були просторими, стіни прикрашені розписами та позолотою по штукатурці. У палаці була скромніша жіноча половина (гарем), а також сад і неглибокий ставок. За свідченнями очевидців, з диванів у кімнатах «можна було милуватися найпрекраснішими краєвидами».[4]
До створення садово-паркового та палацового зодчества доклали руку «великі експерти з усіх держав». Один із них — італійський архітектор Альвізе Нове, якого прозвали Алевіз, або Фрязін Свіжий. Він більше року працював в Ашлама-Сараї і встиг зробити багато захоплюючого, проте до наших днів збереглися лише Металеві двері (Демір-Капу), побудовані в 1503 р. в ренесансному стилі, пізніше перенесені до Бахчисарайського палацу і нині званої там Порталом Алевіза.[5]
Опис палацу (згаданий вище) був зроблений взимку 1784 року князем Дашковим, який знімав його план для ремонту перед візитом Катерини II (за розпорядженням князя Потьомкіна). Однак плани змінилися: Ашлама-Сарай вирішили не ремонтувати, а розібрали на будматеріали. Матеріали були вивезені до Сімферополя і використані для будівництва подорожнього палацу для прийому імператриці (на місці нинішнього залізничного технікуму). Вже через 10 років (близько 1793 р.) дослідник Паллас відзначав повне розорення — від палацу і навіть від знаменитого саду залишилися «ледве помітні лише сліди».
Наступні півтора століття про резиденцію мало хто згадував, лише 1928 року засновник та перший директор Бахчисарайського палацу-музею Усеїн Боданинський провів тут невелику археологічну розвідку. У двох зроблених шурфах він виявив сліди фундаменту.
У 1935—1936 роках і каміння, і фундамент стін палацу були використані при будівництві господарських будівель вдома інвалідів на території Зинджирли-медресе.
На сьогодні зовнішній вигляд Ашлама-Сарая залишається невідомим, оскільки не збереглося ні замальовок, ні планів.[6]
- ↑ Ханский дворец Ашлама-Сарай | Ана юрт. ana-yurt.com. Процитовано 21 жовтня 2025.
- ↑ Память Крыма. Ханский дворец: Ашлама-сарай (исчезнувший). Crimeantatars.club - Сайт о крымских татарах (рос.). 8 грудня 2024. Процитовано 21 жовтня 2025.
- ↑ Древний город Ашлама Сарай в Крыму - Крымский архитектурный портал | КАП. archiportal-crimea.ru. Процитовано 21 жовтня 2025.
- ↑ Дворцы правителей Крымского ханства — Бахчисарайский историко-культурный и археологический музей-заповедник (рос.). Процитовано 21 жовтня 2025.
- ↑ Дворец Ашлама-Сарай. Дворцы Крыма. Крым курортный. crimea-kurort.com. Процитовано 21 жовтня 2025.
- ↑ мира, ForPost-Новости Севастополя, Крыма, России и (2 листопада 2024). В горах обнаружены следы затерянного дворца крымских ханов. ForPost - Новости Севастополя, Крыма, России и мира (рос.). Процитовано 21 жовтня 2025.
- Олекса ГАЙВОРОНСКИЙ, Ханский дворец Ашлама-Сарай
Замки та палаци Криму | ||
|---|---|---|
| Збережені | Алупка (Воронцовський) • Алушта (Стахєєва) • Бахчисарай (палац) • Гаспра (Ластівчине гніздо) • Кореїз (Дюльбер) • Євпаторія (Гелеловіча) • Кореїз (Юсуповський) • Лівадія (палац) • Масандра (Олександра ІІІ) • Сімеїз (Мальцевих) • Танкове (Говорова-Топалова) • Феодосія (Стамболі) • Утьос (Гагаріної) • Ялта (Чехова) |  |
| Частково збережені | ||
| Руїни | Алушта (Алустон) • Балаклава (Чембало) • Білогірськ (Таш-Хан) • Велике Садове (Сюйренська фортеця) • Веселе (Кутлак) • Гурзуф (фортеця) • Залісне (Ескі-Кермен) • Інкерман (Каламіта) • Кам'янське (Арабат) • Високе (Керменчик) • Керч (Єні-Кале) • Кореїз (дача Чаїр) • Кріпке (Киз-Куле) • Морське (Чобан-Куле) • Передущельне (Качі-Кальон) • Перекоп (Ор-Капу) • Ферсманове (замок) • Ходжа Сала (Мангуп) • Чуфут-Кале (фортеця) | |
| Повністю зруйновані | ||