Бюрґершпиталь-Ґоттезакер
 | Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (вересень 2025) |
Бюрґершпиталь-Ґоттезакер (нім. Bürgerspital-Gottesacker, 4-й район, поруч із сучасною Карлською церквою) – колишнє кладовище, засноване у 1571 році, яке, серед іншого, слугувало місцем поховання для віденського Бюргершпіталя.
Старий цвинтар лікарні, який використовувався ще з середньовіччя, розташовувався на протилежному березі річки Відень перед воротами Kärntnertor (Kolomanfreithof) і заважав розширенню міських укріплень. Він був закритий не пізніше 1640-х років.
У 1571 році місто Відень за імператорським наказом придбало тут ділянку землі для будівництва нового кладовища. Воно служило, з одного боку, парафії Святого Стефана для поховання померлих з передмістя Відня, що належало до її парафіяльної території. З іншого боку, ймовірно, з самого початку тут також ховали померлих з міського шпиталю, про що свідчать документи 1640 року, коли кладовище офіційно перейшло у власність міського шпиталю. Міський шпиталь мав покрити витрати на будівництво нової хатинки для могильника, тому він успішно звернувся до міської ради з проханням про передачу кладовища.
Ймовірно, тільки після цього була побудована каплиця, яка була зруйнована в 1683 році під час Другої османської облоги. Після цього було відновлено кладовище, а з кінця 1698 або початку 1699 року також відновлено каплицю (каплицю Августинів). Каплиця, будівництво якої було завершено в 1701 році, обійшлася міській лікарні в загальній сумі 4031 гульденів. У 18 столітті було проведено кілька реконструкцій і розширень, які фінансувалися з церковного майна та пожертв. Поховання відбувалися не тільки на кладовищі, але й у каплиці. Однак залишається нез'ясованим, чи була каплиця вже під час будівництва присвячена святому Августину, але з великою впевненістю можна стверджувати, що існує зв'язок із братством покійних, яке розміщувалося в каплиці Аврелія в церкві августинців.
З 1638 року за ініціативою імператриці Елеонори Гонзага (1598–1655, вдова Фердинанда II) було засновано братство покійних, і страчені поховували на кладовищі, тому воно також носило назву «Армензіндер-Готтесакер» (кладовище бідних грішників). Ця частина кладовища, ймовірно, не була освячена.
З 1759 року тут також ховали померлих з дворового шпиталю у Реннвезі.
У ході ліквідації кладовищ у межах лінійних стін за Йосифа II відбулася також ліквідація Бюрґершпиталь-Ґоттезакер. З 1784 року воно більше не використовувалося, а згодом територія була вирівняна, а каплиця знесена. Протягом цього року померлі були перенесені на муніципальне кладовище Мацляйнсдорф. Остаточний розподіл ділянок і аукціон території в 1807 році передували тимчасове використання військовими та тимчасове повернення міській лікарні.
Про Антоніо Вівальді, похованого в 1741 році на кладовищі міського шпиталю, сьогодні нагадує меморіальна дошка на головній будівлі Технічного університету.
- Werner T. Bauer: Wiener Friedhofsführer. Genaue Beschreibung sämtlicher Begräbnisstätten nebst einer Geschichte des Wiener Bestattungswesens. Wien: Falter-Verlag 1988, S. 36 ff.
- Elke Doppler / Christian Rapp / Sándor Békési [Hg.], Am Puls der Stadt. 2000 Jahre Karlsplatz. Wien: Czernin 2008 (Ausstellungskatalog zur 348. Sonderausstellung des Wien Museums), S. 302 ff.
- Gerhard Fischer: Antonio Vivaldis letzter Sommer. Wien: Daedalus 2012
- Gustav Gugitz: Bibliographie zur Geschichte und Stadtkunde von Wien. Hg. vom Verein für Landeskunde von Niederösterreich und Wien. Band 3: Allgemeine und besondere Topographie von Wien. Wien: Jugend & Volk 1956, S. 231
- Carl Hofbauer: Die Wieden mit den Edelsitzen Conradswerd, Mühlfeld, Schaumburgerhof und dem Freigrunde Hungerbrunn. Historisch-topographische Skizzen zur Schilderung der Vorstädte Wiens. Wien: Gorischek 1864, S. 166 ff.
- Wilhelm Kisch: Die alten Straßen und Plätze von Wiens Vorstädten und ihre historisch interessanten Häuser. (Photomechan. Wiedergabe [d. Ausg. v. 1888]). Cosenza: Brenner 1967, Band 2, S. 160 ff.
- Michael Lorenz: "Haydn Singing at Vivaldi's Exequies: An Ineradicable Myth". Wien 2014
- Sarah Pichlkastner: Eine Stadt in der Stadt. InsassInnen und Personal des frühneuzeitlichen Wiener Bürgerspitals – eine Studie anhand exemplarischer Untersuchungszeiträume. Wien 2020, S. 137-148
- Sarah Pichlkastner / Manuel Swatek: Fürsorge und Ökonomie. Das Wiener Bürgerspital um 1775. Veröffentlichungen des Wiener Stadt- und Landesarchivs, Reihe B: Ausstellungskataloge, Heft 97, Wien 2017
- Leopold Senfelder: Öffentliche Gesundheitspflege und Heilkunde. In: Alterthumsvereine zu Wien [Hg.], Geschichte der Stadt Wien. Band 6: Vom Ausgange des Mittelalters bis zum Regierungsantritt der Kaiserin Maria Theresia, 1740, Teil 3. Wien: Holzhausen 1918, S. 206–290 (zum Friedhof mit einer Lageskizze S. 253 ff.)
- Wiener Stadtwerke - Städtische Bestattung (Hg.): Zur Geschichte der Friedhöfe in Wien, Bd. 1. Wien 1992, S. 42-44