Вайсер Анатолій Вольфович
| Вайсер Анатолій Вольфович | |
|---|---|
 | |
| Оригінал імені | фр. Anatoli Vaïsser рос. Анатолий Вольфович Вайсер  |
| Країна |  СРСР Казахстан Франція |
| Народження | 5 березня 1949 (76 років) Алмати, Казахська РСР, СРСР |
| Титул | Міжнародний майстер (1982) Гросмейстер (1985) |
| Рейтинг ФІДЕ | 2505 (травень 2018) |
| Піковий рейтинг | 2595 (січень 1998) |
| Нагороди та відзнаки | |
Анатолій Вольфович Вайсер (нар. 5 березня 1949, Алма-Ата) — французький шахіст казахського походження, гросмейстер від 1985 року.
Перших успіхів на міжнародній арені почав досягати до початку 1980-х років. 1982 року поділив 2-ге місце (позаду Смбата Лпутяна, разом з Томасом Каспером) у Берліні. У 1983 році посів 2-ге місце в Трнаві (позаду Любомира Фтачника) і переміг (разом з Євгеном Свєшніковим) у Сочі.
У наступних роках досягнув низки турнірних успіхів, зокрема, в таких містах як:
- Гавана (1985, турнір B Меморіалу Капабланки, поділив 1-місце разом з Карлосом Гарсією Палермо),
- Баямо (1985, посів 2-ге місце позаду Євгена Пігусова),
- Каппель-ла-Гранд (1987, поділив 1-місце разом з Ентоні Костеном і Джонні Гектором),
- Нью-Делі (1987, поділив 2-ге місце позаду Іштвана Чома, разом з Вішванатаном Анандом),
- Птуй (1989, поділив 2-ге місце позаду Зденко Кожула, разом з Михайлом Красенковим),
- Будапешт (1989, посів 2-ге місце позаду Володимира Маланюка),
- Каппель-ла-Гранд (1991, поділив 1-місце разом з Метью Садлером),
- Єр (1992, посів 1-ше місце),
- Меса (1992, посів 1-ше місце),
- Брюссель (1993, зональний турнір, посів 3-тє місце позаду Паула ван дер Стеррена і Люка ван Велі),
- Лас-Пальмас (1996, поділив 2-ге місце позаду Бориса Гулька, разом з Ентоні Майлсом, Олегом Романишиним і Драганом Барловим),
- Афіни (1997, чемпіонат Європи зі швидких шахів, посів 2-ге місце позаду Ульфа Андерссона).
2010 року здобув у Арко титул чемпіона світу серед ветеранів (гравців старших 60 років)[1], а 2012 року виграв на змаганнях цього циклу срібну медаль. 2013 року в Опатії виграв другий у кар'єрі титул чемпіона світу серед ветеранів[2], а 2014 року в Катеріні — третій (категорія старше 65 років)[3].
Неодноразово брав участь у фіналі чемпіонату Франції, ставши 1997 року в Нарбонні чемпіоном. У своєму доробку має також дві срібні медалі (1996, 2001) і одну бронзову (1998)[4].
Представляв Францію на командних змаганнях, зокрема: двічі на шахових олімпіадах (1998, 2002)[5] і на командному чемпіонаті Європи (1997)[6].
Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1998 року, досягнувши 2595 очок ділив тоді 79-89-те місце у світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 3-тє місце (позаду Жоеля Лотьє і Йосипа Дорфмана) серед французьких шахістів[7].
- ↑ Tamar Khmiadashvili and Anatoly Vaisser are World Senior Champions 2010. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 18 травня 2018.
- ↑ FIDE World Senior Champions crowned. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 18 травня 2018.
- ↑ 24th World Senior Chess Championship Senior 65+. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 18 травня 2018.
- ↑ LE CHAMPIONNAT DE FRANCE D'ECHECS. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 18 травня 2018.
- ↑ OlimpBase. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ OlimpBase. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ FIDE rating history :: Vaiser, Anatoly V. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 травня 2018.
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
- ChessBase Megabase 2007
- Особова картка Анатолія Вайсера на сайті ФІДЕ
- Партії Анатолія Вайсера в базі Chessgames
- Особова картка Анатолія Вайсера на сайті 365chess.com
- Виступи на шахових олімпіадах
- Виступи на командних чемпіонатах Європи