Перейти до вмісту

Варламов Ілля Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Варламов Ілля Олександрович
Народився7 січня 1984(1984-01-07) (41 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфотограф, блогер, громадський діяч, журналіст, підприємець, відеоблогер, ютубер, мандрівник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський архітектурний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрdaily news podcastd[1] і news commentary podcastd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Золота кнопка YouTube Срібна кнопка YouTube
IMDbID 12272826 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтvarlamov.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Варламов.

Ілля́ Олекса́ндрович Варла́мов (рос. Илья́ Алекса́ндрович Варла́мов, нар. 7 січня 1984, Москва) — російський[2] громадський діяч, журналіст, бізнесмен — засновник рекламно-девелоперського агентства iCube, більш відомий як блогер в LiveJournal (пізніше — у Teletype) та відеоблогер на Youtube.

Разом з Максимом Кацом є автором проєкту «Міські проєкти», діяльність якого спрямована на вивчення проблем і покращень міст Росії. Активіст велосипедного руху, з 2013 року є співзасновником компанії «Колесо-Коліщатко» — офіційного дистриб'ютора автомобілів Peugeot, Jitan[fr], Definitive і Puch[de] в Росії[3]. Вийшов з проєкту у 2015 році. З 2018 року засновник і керівник фонду збереження культурної спадщини «Увага».

З 2017 року — активно веде канал на YouTube під назвою «varlamov», у якому більшість матеріалів присвячує темі урбаністики й політиці. Станом на початок жовтня 2023 року канал мав 4,6 млн підписників і понад 1,6 мільярдів переглядів.

У березні 2023 року Варламова було оголошено в Росії «іноземним агентом».[4]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився і виріс у Москві. Навчався в Московському архітектурному інституті, у період навчання організував компанію, яка згодом стала групою компаній iCube з річним оборотом 3 млн $[5].

За даними російської газети «Ведомости», свою компанію «Д. В. А. в кубі», яка працювала в області 3D-візуалізації, він створив 2002 року разом з Артемом Горбачовим. Того ж року її оборот становив 50 тис. $, а найбільшим замовленням стала візуалізація житлового комплексу хмарочосів «Червоні вітрила» компанії «Дон-строй». 2006 року компанію було перейменовано в iCube.

У серпні 2009 спільно з Дмитром Чистопрудовим заснував[6] фотоагентство «28-300», що спеціалізується на комерційній фотозйомці та продажу фотографій. У вересні 2011-го запустив онлайн-ЗМІ «Рідус»[7].

У квітні 2012 року, вигравши праймеріз «Громадянин мер», організовані виданням «Омськ політичний», подав документи в Омський міськвиборчком для участі у виборах мера Омська, які повинні були пройти 17 червня[8]. 2 травня оголосив про припинення виборчої кампанії через проблеми зі збором підписів виборців на підтримку кандидата; згідно з його інформацією, його виборчого штабу вдалося зібрати близько 1500 достовірних підписів з необхідних 10 тис.[9]

У червні 2012 оголосив[10] про свій вихід із проєкту, після цього в Рідусі змінилася вся редакція.

4 червня 2012 року Варламов спільно з Максимом Кацом оголосив про запуск «Міських проєктів»[11].

У квітні 2013-го Варламов заявив, що ні він, ні його дружина більше не мають стосунку до iCube[12].

Варламов і Україна

[ред. | ред. код]
Світлина, зроблена Варламовим під час сутичок на Євромайдані

Під час Євромайдану у Києві на початку 2014 року Ілля Варламов активно висвітлював перебіг подій.

Після початку анексії Криму Росією написав матеріал «Хто захоплює Крим?», в якому розмістив фотографії озброєних людей без розпізнавальних знаків, які захопили Сімферополь[13]. Після цього посту рух «Молода гвардія Єдиної Росії» звинуватив його в роботі на Євромайдан[14].

За порушення державного кордону України та в'їзд до анексованого Криму без перетину офіційного кордону Варламову було заборонено в'їзд до України строком на 5 років (відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства»)[15]. 8 жовтня 2017-го він заявив, що незважаючи на це він зміг приїхати до Одеси. Сайт Миротворець написав тоді[16], що дозвіл на в'їзд Ілля отримав за згоду співпрацювати з СБУ, проте ці дані не відповідали дійсності[17]. Як виявилось, Варламов не в'їжджав до України[18].

Варламов стверджує, що території терористичних угруповань ЛНР та ДНР не відвідував і викладені у нього в блозі чотири репортажі звідти робив не він[19].

2 листопада 2021 року Ілля Варламов випустив пропагандистський фільм про Україну у рамках циклу «30 років без СРСР» в стилі Дмитра Кисельова, що викликало обурення з боку українців. Фільм «Україна: хитрість Кучми, корупція Порошенка, реформи Зеленського» з'явився на Youtube-каналі блогера 2 листопада, і вже за кілька діб устиг набрати більше негативних реакцій, аніж схвалення[20].

Разом з тим з лютого 2022 року Ілля Варламов виступає проти російського вторгнення в Україну 2022 року. На своєму Youtube-каналі він засуджує російську владу, війну на сході України та проголошення Путіним «незалежності» т.зв «ДНР» та «ЛНР».

Ілля Варламов виїхав із Росії після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну[21][22].

У серпні 2025 року Міщанський суд Москви заочно засудив Варламова за статтями про «фейки» про російську армію за мотивом ненависті та ухилення від виконання обов'язків «іноземного агента». Справа проти Варламова була порушена через розміщене 23 листопада 2023 року на порталі Youtube відео, в якому він розповідав про обстріл житлових будинків та загибель мирних жителів у Кривому Розі та Одесі. За клопотанням російської прокуратури суд призначив йому вісім років ув'язнення та 99 мільйонів рублів штрафу[4][22].

Блог

[ред. | ред. код]
Ілля Варламов на мітингу 2011 року.

Як блогер-фотограф Ілля Варламов веде популярний блог varlamov.ru (раніше Zyalt), а також твіттер varlamov[23]. Під час різних політичних акцій російської опозиції блог в ЖЖ часто стає джерелом інформації і ілюстрацій подій, що відбуваються. Зокрема, Варламов знімав фото і викладав їх собі в блог в режимі онлайн з подій на Манежній площі, біля Торгового центру «Європейський», з «Маршем незгодних», «Днем гніву» у 2010—2011 роках[24].

У березні 2011 року «Російська газета» повідомила, що інформація з блогу Варламова про те, що авіакомпанії підняли ціни на квитки в Токіо, викликала широке обговорення серед блогерів[25].

7 червня 2015 року Варламов оголосив про закриття блогу, що пізніше виявилося переїздом на домен varlamov.ru[26][27].

26 квітня 2017 року на Варламова було скоєно напад після прильоту до Ставрополя. В аеропорту зловмисники облили його зеленкою, обсипали борошном і завдали кількох ударів. Згодом напад повторився вже в місті, коли біла Lada Priora протаранила його машину[28][29].[30]. Варламов зажадав порушити кримінальну справу за статтею 144 КК РФ (перешкоджання законній професійній діяльності журналіста) і звинуватив у причетності до нападів співробітників компанії «ЮгСтройИнвест», забудовника ЖК «Перспективний», а також депутата Ставропольської міськради Сергія Медведєва, заступника генерального директора зі зв'язків з громадськістю цієї компанії.[31] 28 квітня пресслужба ставропольської поліції повідомила, що проводиться дослідча перевірка, а особи чотирьох учасників нападу вже встановлені.

Нагороди, номінації

[ред. | ред. код]
  • 2009 — входив у число номінантів премії «Прорив» у номінації «Про Бізнес»[32]. Премію не отримав[33].
  • У грудні 2011 став переможцем конкурсу «РОТОР» у номінації «Блогер року»[34].
  • Конкурс «Срібна камера 2009—2010» — гран-прі в номінації «Події і повсякденне життя».
  • У грудні 2010 — володар щорічної премії LiveJournal «Ринда Року» в номінації «Блогер року»[35].
  • Переможець номінації «події / повсякденне життя» конкурсу «Найкращі фотографії Росії» 2009[36], 2011 рік[37].
  • Конкурс «Рік без цензури»[38] — 3 місце[39] за фотографію з розгону мітингу опозиції на Пушкінській площі 6 березня 2012 року.
  • Переможець номінації «люди» конкурсу «Кращі фотографії Росії» 2012[40].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Про Москву / About Moscow». 2012; Мови: Російська, Англійська; тираж 3 тис. прим. — ISBN 978-5-88149-528-2.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує доньку Олену. 8 вересня 2017 року народився син[41].

Примітки

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
VarlamovMoments WxK3S5DKQjA на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 19 червня.
  1. ↑ а б Подкасти (Apple) — Apple Inc..
  2. ↑ Метро в Сколково не будет. odintsovo.info. 20 травня 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  3. ↑ Илья Варламов (9 жовтня 2013). Велосипедные дела. LiveJournal. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 23 жовтня 2017.
  4. ↑ а б Прокуратура РФ просить засудити блогера Варламова до 8 років за ґратами і 99 мільйонів рублів штрафу. Радіо «Свобода». 13 серпня 2025. Процитовано 16 серпня 2025.
  5. ↑ Екатерина Дранкина (17 березня 2008). Молодые капиталы. № 10 (667). Коммерсантъ Деньги. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  6. ↑ Илья Варламов (21 серпня 2009). Впервые в интернетах! Открытие фотоагентства 28-300 в прямом эфире!. LiveJournal. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  7. ↑ Интернет-пользователей возьмут в журналисты. Коммерсантъ FM. 1 вересня 2011. Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  8. ↑ У Варламова приняли документы для участия в выборах мэра Омска, нужно собрать более 9 тысяч подписей. Газета.ру. 18 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  9. ↑ Илья Варламов (2 травня 2012). Кампания в Омске закрыта. LiveJournal. Архів оригіналу за 7 травня 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  10. ↑ Илья Варламов (26 червня 2012). Ридус. LiveJournal. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 23 жовтня 2017.
  11. ↑ Алиса По (4 червня 2012). Илья Варламов и Максим Кац запускают «Городские проекты». The Village. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  12. ↑ Илья Шепелин (11 квітня 2013). Агентство православной журналистики. Lenta.ru. Архів оригіналу за 18 квітня 2013.
  13. ↑ Илья Варламов. Кто захватывает Крым?. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 16 серпня 2025.
  14. ↑ Сулейманов, Султан (28 лютого 2014). «Молодая гвардия» обвинила Илью Варламова в работе на «Майдан». TJ. Архів оригіналу за 15 квітня 2018. Процитовано 16 серпня 2025.
  15. ↑ Відомий російський блогер Варламов, якому заборонено в'їзд в Україну, приїхав до Одеси. odesa.depo.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  16. ↑ Миротворець. www.facebook.com (укр.). Процитовано 23 жовтня 2017.
  17. ↑ Варламов Илья Александрович - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  18. ↑ Блогера Варламова в Україну не впускали: росіянин сам поширив фейк. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017.
  19. ↑ Відомий російський блогер прибув в Україну попри заборону СБУ. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  20. ↑ Російський ліберальний блогер Ілля Варламов осоромився роликом про Україну в стилі Кисельова. Архів оригіналу за 4 листопада 2021.
  21. ↑ На Варламова порушили справу про порушення закону про "іноагентів". Той назвав цю подію очікуваною. East / West. Островок. Процитовано 16 серпня 2025.
  22. ↑ а б Варламов заочно приговорен в РФ за "фейки" и "иноагентство". Deutsche Welle. 14 серпня 2025. Процитовано 16 серпня 2025. (рос.)
  23. ↑ Только крокодилы спасут эту страну от мудаков!. zyalt.livejournal.com. 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 23 жовтня 2017.
  24. ↑ Блогер-фотограф Илья Варламов взят в пул Владимира Путина. politonline.ru. 22 грудня 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  25. ↑ Антон Благовещенский (19 березня 2011). Японское блоготрясение. Российская газета. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  26. ↑ Илья Варламов объявил о закрытии своего блога в «Живом Журнале». NEWSru.com. 8 червня 2015. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  27. ↑ Никита Лихачёв (15 червня 2015). Новый проект Варламова оказался старым ЖЖ-блогом на новом домене. TJornal. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2017.
  28. ↑ На блогера Илью Варламова дважды за день напали в Ставрополе - BBC News Русская служба. BBC. 26 квітня 2017. Архів оригіналу за 8 жовтня 2023. Процитовано 12 грудня 2023. (рос.)
  29. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  32. ↑ Объявлены номинанты на премию «Прорыв». nashi.su. 14 грудня 2009. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 23 жовтня 2017.
  33. ↑ Дмитрий Медведев вручил премию «Прорыв». nashi.su. 17 грудня 2009. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  34. ↑ РОТОР 2011: 5. Блогер года. Союз «ЕЖЕ». Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  35. ↑ Рында Года. Лучшее в ЖЖ. Итоги голосования. livejournal.ru. 30 грудня 2010. Архів оригіналу за 18 червня 2012.
  36. ↑ архив 2009 ⁄ победители. The Best of Russia. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010.
  37. ↑ архив 2011 ⁄ победители. The Best of Russia. Архів оригіналу за 19 січня 2012.
  38. ↑ Год без цензуры. Коммерсантъ FM. 12 жовтня 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  39. ↑ Победители фотоконкурса «Год без цензуры»
  40. ↑ фотографии ⁄ люди. The Best of Russia. Архів оригіналу за 8 травня 2013.
  41. ↑ Наследник родился!. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Варламов_Ілля_Олександрович&oldid=45967616