Перейти до вмісту

Васильчук Святослав Карпович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Васильчук Святослав Карпович
Народився5 вересня 1941(1941-09-05) (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Антонівка, Березнівський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняЖитомир Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, письменник, громадський діяч, політик, науковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньпрофесор
ЗакладПоліський національний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВсеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильчук.

Святослав Карпович Васильчук (5 вересня 1941(19410905), Антонівка[1], Рівненська область) — український журналіст, письменник, науковець, громадський та політичний діяч, Заслужений журналіст України, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Депутат Житомирської обласної ради 1—3 скликань.

Із життєпису

[ред. | ред. код]

Батько — Карпо Васильчук — був надрайоновим провідником ОУН Костопільської округи, на псевдо «Сагайдак», перед тим — солтисом та головою сільради. Засуджений у 1945 році, загинув на каторзі у Воркуті[2]. У лавах українського підпілля загинули два дядьки та брат.

Середню школу закінчив у Воркуті. Через боротьбу членів родини за незалежність України, зазнав переслідувань у студентські роки: на першому курсі Київського університету ім. Шевченка був арештований на три дні з допитами у київському КДБ. На другому курсі був відрахований через «націоналістичні погляди, несумісні з поглядами радянського студента». Поновлений за сприяння Олеся Гончара. Після завершення навчання працював кореспондентом обласних газет у Хмельницькому, Вінниці, в Житомирі став редактором «Укрінформагропрому» по області. Батько трьох дітей[3]. Був кандидатом у депутати Верховної Ради, Житомирської обласної ради від Народного руху України, Українського народного руху, «Нашої України», «Свободи»[4]. Депутат Житомирської обласної ради 1—3 скликань (1990—2002 роки)[1].

Ініціатор створення у 1989 році в Житомирі «Просвіти», з 2000 року незмінний керівник її обласної організації[5]. Професор Поліського національного університету[6].

Автор поетичних збірок «Вереси», «Калиновий кетяги», «Зборів»[3]. У 2022 році видав книгу «Із славетного роду Руданських»[7].

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» (2015 рік) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Соборності України[8].
  • Відзнака «За заслуги перед містом» II ступеня (2018 рік) — за просвітницьку діяльність та значний внесок у розвиток української культури[5].
  • Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2023 рік) — за книгу «Із славетного роду Руданських»[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Святослав Васильчук (Sviatoslav Vasylchuk). www.pametnaroda.cz. Процитовано 14 листопада 2024.
  2. ↑ Костюк П. (19 липня 2013). До витоків юності. № 29. Кримська світлиця. Процитовано 8 червня 2024.
  3. ↑ а б Чириця І. (13 квітня 2026). Святослав Васильчук: «Я не був партєйним, не був капеесесівцем, не був у комсомолі та навіть у піонерах». Житомир online. Процитовано 20 травня 2024.
  4. ↑ Васильчук Святослав Карпович. Опис політика. Чесно. Процитовано 20 травня 2024.
  5. ↑ а б Святослав Васильчук знову став керівником «Просвіти» на Житомирщині. Перший житомирський. 7 лютого 2018. Процитовано 20 травня 2024.
  6. ↑ Духнич М. (6 вересня 2022). Житомирянин написав книжку про Степана Руданського. Житомир online. Процитовано 20 травня 2024.
  7. ↑ Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олега Ольжича. libo.lib.zt.ua. Процитовано 20 травня 2024.
  8. ↑ Ісаченко О. (2015). Працівники культури і мистецтва України, іноземні громадяни, удостоєні державних нагород, почесних звань України (PDF) (вид. Міністерство культури України, Національна парламентська бібліотека України, Інформаційний центр з питань культури та мистецтва). Київ. с. 4-5. Процитовано 20 травня 2024.
  9. ↑ Ковалишена Ю. (20 грудня 2023). На Вінниччині визначили переможців премії імені Степана Руданського. Суспільне Вінниця. Процитовано 20 травня 2024.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васильчук_Святослав_Карпович&oldid=45543153