Перейти до вмісту

Верхньошевирівка

Координати: 48°16′1″ пн. ш. 39°42′50″ сх. д. / 48.26694° пн. ш. 39.71389° сх. д. / 48.26694; 39.71389
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Верхньошевирівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Тер. громада Сорокинська міська громада
Код КАТОТТГ UA44040030160022658 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1917
Населення 1716
Площа 5,133 км²
Густота населення 334,31 осіб/км²
Поштовий індекс 94483
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°16′1″ пн. ш. 39°42′50″ сх. д. / 48.26694° пн. ш. 39.71389° сх. д. / 48.26694; 39.71389
Середня висота
над рівнем моря
64 м
Водойми р. Велика Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 94483, Луганська обл., Краснодонський р-н, с. Верхньошевирівка, вул. Леніна, 5а
Карта
Верхньошевирівка. Карта розташування: Україна
Верхньошевирівка
Верхньошевирівка
Верхньошевирівка. Карта розташування: Луганська область
Верхньошевирівка
Верхньошевирівка
Мапа
Мапа

CMNS: Верхньошевирівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Верхньошеви́рівка (до 1917 рокухутір Верхня Шеви́рівка) — село в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 1716 осіб.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва села двослівна, друга його частина утворена від прізвища першопоселенця Шеверьова, перша — слово «Верхньо-» служить для відмінності від назви села Нижньошевирівка[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Географічні координати Верхньошевирівки: 48°16' пн. ш. 39°42' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 5,133 км²[2]. Довжина Верхньошевирівки з півночі на південь — 2,2 км, зі сходу на захід — 4,9 км.

Село розташоване у східній частині Донбасу за 2 км від центру громади — міста Сорокине і за 4 км від залізничної станції Гальмівної (на лінії Кондрашевська—Нова Должанська)[1]. Через село протікає річка Велика Кам'янка.

Історія

[ред. | ред. код]

Хутір Верхня Шевирівка заснований у 1795 році.

На фронтах Другої світової війни участь у боях брало 79 жителів села, з них загинуло 20, орденами і медалями нагороджені 79 осіб[3].

За 19661975 роки в селі побудовано 80 будинків, двоповерхова школа, розпочато будівництво тепличного комбінату[3].

З 7 квітня 2014 року окуповане російськими військами[4].

До 2020 року у складі Верхньошевирівської сільської ради[5].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.[6]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[7].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1716 осіб, з них 4,84% зазначили рідною мову українську, 94,41% — російську, а 0,75% — іншу[8].

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
  • Дев'ятирічна школа;
  • Клуб;
  • Бібліотека;
  • Медпункт.

Визначні пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Поблизу села виявлено 3 курганних могильники з 11 курганами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Історія міст і сіл Краснодонського району. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 25 жовтня 2011.
  2. Облікова картка села Верхньошевирівка на сайті ВРУ[недоступне посилання з березня 2019]
  3. а б «Верхнешевыревка» в: "История городов и сел Украинской ССР", Том «Луганская область», стр. 301-302. Архів оригіналу за 1 січня 2011. Процитовано 25 жовтня 2011.
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №32/2019 Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
  5. Верхньошевирівська сільська рада - Луганська область. www.rada.info. Процитовано 1 вересня 2025.
  6. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]