Перейти до вмісту

Вировець В'ячеслав Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вировець В'ячеслав Гаврилович
Народився5 березня 1937(1937-03-05) Редагувати інформацію у Вікіданих
Іскрисківщина, Білопільський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 березня 2021(2021-03-26) (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьагроном, селекціонер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський сільськогосподарський інститут ім. В. В. Докучаєва (1964) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут луб'яних культур Національної академії аграрних наук України
Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор сільськогосподарських наук (1992)
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР Почесна грамота Кабінету Міністрів України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вировець.

В'ячеслав Гаврилович Вировець (нар. 5 березня 1937, Іскрисківщина, Білопільський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР (нині — Сумського району Сумської області) — пом. 26 березня 2021, Глухів, Шосткинський район, Сумська область) — радянський і український агроном, вчений-селекціонер у галузі коноплярства, Доктор сільськогосподарських наук (1992), професор (2000), автор високоволокнистих, безнаркотичних сортів конопель.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1937 в селі Іскрисківщина Сумської області в багатодітній селянській родині[1].

Закінчивши середню школу, вступив до Іскрисківщанського сільськогосподарського технікуму, який закінчив з відзнакою в 1956 році, отримавши диплом молодшого агронома-рільника. З 1956 по 1959 рік проходив строкову службу в лавах радянської армії. З 1959 по 1964 рік навчався на відділенні селекції і насінництва факультету агрономії Харківського сільськогосподарського інституту[1][2].

Після закінчення навчання Г. І. Сенченко та Г. І. Арінштейн запросили його на посаду наукового співробітника відділу селекції Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур в Глухові. У 1971 році Вировець захистив кандидатську дисертацію в Інституті рослинництва імені М. І. Вавилова з теми «Вивчення продуктивності різних репродукцій насіння конопель»[1].

З 1971 по 2003 рік обіймав посаду завідувача лабораторії селекції і генетики конопель. Паралельно, з 1981 по 1987 рік був заступником директора з наукової роботи, а з 2003 року — працював головним науковим співробітником Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур[3].

У 1992 році став доктором сільськогосподарських наук, захистивши дисертацію на тему «Створення високопродуктивних сортів конопель без наркотичних властивостей» в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН[1].

З 1993 року — за сумісництвом професор кафедри природничих наук Глухівського педагогічного університету імені Олександра Довженка[3].

Учасник конгресів з луб'яних культур у Познані (1996) та Гельсінкі (1998)[2].

У 2000 році йому присвоїли вчене звання професора за фахом «селекція і насінництво»[4].

Обирався головою Сумського відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М. І. Вавилова[4].

Вчений помер 26 березня 2021 року на 85-му році життя у Глухові[5].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]
Конопля групи ЮСО

Його основною заслугою є виведення і впровадження в сільське господарство нових сортів конопель, які не містять наркотичних речовин. В ході наукової діяльності займався селекцією конопель в яких знижується вміст канабіноїдних з'єднань[3].

Є співавтором нових сортів однодомних конопель, таких як ЮСО-14 та ЮСО-31, Дніпровські 6, Золотоніські 11, Дніпровські 14, Глухівські 33, Глера[3]. Всього Вировець вивів понад 15 сортів конопель. Автор 20 свідоцтв і патентів на сорти і винаходи[1]. Деякі з них внесені до Реестру сортів рослин Європейського Союзу та Канади[6].

Під його керівництвом успішно пройшли захист 8 кандидатів і 2 докторів наук[4]. Входив до складу спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій Харківського інституту рослинництва імені В. Я. Юр'єва, Сумського національного аграрного університету та Херсонського національного технічного університету[7].

При його співавторстві було видано робота «Конопля» (2011), автор монографії «Селекція ненаркотичних посівної конопель» (2015). Всього В'ячеслав Гаврилович підготував понад 230 наукових робіт, серед яких[3][4]:

  • Межсортовая гибридизация — основной метод создания сортов однодомной конопли // Сб. трудов ВНИИ лубяных культур. Глухов, 1977. Вып. 40 (соавтор);
  • Наркотическая активность конопли (Cannabis sativa L.) и перспективы селекции на снижение содержания каннабиноидов // СХБ. 1991. № 1 (соавтор);
  • Основные результаты селекционно-семеноводческой работы по конопле // Науч. тр. ВАСХНИЛ. Тех. культуры: Селекция, технология, переработка. Москва, 1991 (соавтор);
  • Досягнення і проблеми генетики і селекції конопель // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. Достижения и проблемы генетики и селекции конопли // Генетика и селекция в Украине на рубеже тысячелетий), Т. 3. К., 2001.

Входив до складу редколегії періодичного журналу «Industrial Hemp» і «Вісника Сумського національного аграрного університету. Серія „Агрономія і біологія“»[4].

Професор В'ячеслав Вировець був керівником одного з завдань програми НААН «Генетичні ресурси рослин» зі створення базових та ознакових колекцій конопель та льону-довгунця в Україні[6].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

В'ячеслав Вировець був очільником Глухівського районного комітету ДОСААФ. Також весь час своєї діяльності був лектором товариства «Знання». В останні десятиліття входив до Глухівської регіональної організації «Козацтво Гетьманщини»[8].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Медаль «За трудову доблесть» (1977)[9]
  • Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1982)[9]
  • Лауреат премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці» за роботу «Створення та впровадження високопродуктивних сортів однодомних конопель з відсутністю наркотичних властивостей» (2006)[9]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2006)[9]
  • Подяка Президії НААН (2016)[9]
  • Подяка голови Сумської обласної державної адміністрації (2018)[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Вергунов Віктор (12 травня 2017). До 80-річчя професора В’ячеслава Вировця. Газета «День (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  2. ↑ а б Вергунов Віктор (10 березня 2017). Українець, що зберіг вітрила Христофора Колумба. Дзеркало тижня (рос.). Процитовано 2 травня 2021.
  3. ↑ а б в г д Вировець В’ячеслав Гаврилович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
  4. ↑ а б в г д В’ЯЧЕСЛАВ ГАВРИЛОВИЧ ВИРОВЕЦЬ (до 80-річчя від дня народження) : [арх. 10 березня 2022] : [укр.] // Генетичні ресурси рослин. — 2017. — № 20. — С. 107—108. — ISSN 2309-7345.
  5. ↑ Світлій пам'яті В'ячеслава Гавриловича Вировця. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  6. ↑ а б 26 березня 2021 року пішов з життя доктор сільськогосподарських наук, професор В'ячеслав Гаврилович // Глухівщина. 2021. № 13. 2 квітня
  7. ↑ Пішов із життя доктор сільськогосподарських наук, професор Вячеслав Гаврилович Вировець. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  8. ↑ Голишевська Ангеліна Він любив життя. Глухівщина. 2021. - № 48 (2742). - 3 грудня. - С. 4
  9. ↑ а б в г д Вергунов В.А. В.Г. ВИРОВЦЮ — 80 : [арх. 11 жовтня 2020] : [укр.] // Вісник аграрної науки. — 2017. — Квітень. — С. 83.
  10. ↑ Про нагородження Почесною грамотою та відзначення Подякою голови Сумської обласної державної адміністрації (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 2 травня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вировець_В%27ячеслав_Гаврилович&oldid=43702682