Перейти до вмісту

Вільгельм Гейнзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільгельм Гейнзе
нім. Wilhelm Heinse Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Johann Jakob Wilhelm Heinse Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 лютого 1746(1746-02-15)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лангевізен, Ільм, Тюрингія, Священна Римська імперія[1][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 червня 1803(1803-06-22)[1][2][…] (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ашаффенбург, Нижня Франконія, Німеччина[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняAltstadtfriedhof Aschaffenburgd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, бібліотекар, перекладач, поет-адвокат, ерудит, мистецтвознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЄнський університет і Ерфуртський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[2][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Вільгельм Гейнзе у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
S: Роботи у Вікіджерелах

Йоганн Якоб Вільгельм Гейнзе[6] (нім. Johann Jakob Wilhelm Heinse; 16 лютого 1746, Лангевізен, Тюрингія — 22 червня 1803, Ашаффенбург) — німецький поет і письменник епохи «Бурі і натиску».

Біографія і творчість

[ред. | ред. код]

Відомий романами «Ардінгелло, або Щасливі острови» (нім. Ardinghello, oder die glückseligen Inseln, 1787), в якому він викладає свої соціальні ідеали («емансипація плоті», царство свободи, краси і нічим не обмежений радісною чуттєвістю в стилі давніх греків) і погляди на мистецтво. Роман «Гільдегард фон Гоенталь» (Hildegard von Hohenthal, 1796, в 2 томах) містить історично цінні відомості про музику його часу (особливо про італійську оперу). Обидва романи є цінним матеріалом для розуміння естетики епохи. Інші твори Гейнза: «Sinngedichte» (1771) і переклади — «Begebenheiten des Enkolp, aus dem Satyrikon des Petron übersetzt» (Пригоди Енкольпа, переклад з «Сатирикону» Петронія, 1773, 2 тт.), «Laidion, oder die Eleusinischen Geheimnisse» (Лайдіон або Елевзінскіе таїнства, 1774), «Anastasia und das Schachspiel» (Анастазія і гра в шахи, 1803, 2 тт.) та ін.

Хоча Гейнзе багато в чому стикався з письменниками рококо, він залишився чужий їхній витонченій галантності, химерності, їх любові до всякого роду умовностей, поетичних формул. Його твори характеризуються великою кількістю матеріального (в стилі бароко), до всього повнокровного, до яскравих фарб, в утвердженні нестримної радості буття.

«Молода Німеччина» пробудила пам'ять про Гейнза, і в 1838 році було видано зібрання його творів (10 тт.). Видано також — «Briefwechsel zwischen Gleim und Heinse» (18941895, 2 тт.).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Pröhle, Lessing, Wieland, Heinse, 1877.
  • Schober J., Johann JW Heinse, sein Leben und seine Werke, 1882.
  • Jessen KD, Heinses Stellung zur bild. Kunst, 1901.
  • Sulger-Gebing, W. Heinse, eine Charakteristik, 1903.
  • Brecht W., Heinse und der ästhet. Immoralismus, 1911.
  • Jolivet A., Wilhelm Heinse, sa vie et son œuvre, 1787, 1922.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]