Перейти до вмісту

Вільна демократична партія. Ліберали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільна демократична партія. Ліберали

нім. FDP.Die Liberalen; фр. PLR.Les Libéraux-Radicaux; італ. PLR.I Liberali Radicali; ромш. PLD.Ils Liberals
Країна Швейцарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Голова партіїТ'єррі Буркарт
Ген. секретарЙонас Проєрd Редагувати інформацію у Вікіданих
Федеральні радникиІньяціо Кассіс
Карін Келлер-Зуттер
Дата заснування1 січня 2009
Штаб-квартираБерн Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідеологіялібералізм[1][2]
консервативний лібералізм[3][4]
класичний лібералізм[5]
Позиціяцентризм/правоцентризм[6][7]
Кількість членів 130 000 Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайтfdp.ch

Вільна демократична партія. Ліберали (нім. FDP.Die Liberalen; ромш. PLD.Ils Liberals) або ж Ліберально-радикальна партія (фр. PLR.Les Libéraux-Radicaux; італ. PLR.I Liberali Radicali) — ліберальна[2] політична партія Швейцарії, утворена в лютому 2009 року шляхом об'єднання Вільної демократичної партії, заснованої 1894 року, та Ліберальної партії, заснованої 1913 року.[8]

На перших «спільних» федеральних виборах об'єднана Вільна демократична партія зберегла 30 із 35 місць у Національній раді та 11 із 12 у Раді кантонів.[9]

Партія є членом Альянсу лібералів і демократів за Європу та спостерігачем Ліберального інтернаціоналу. Головою партії є Т'єррі Буркарт. Чинні представники FDP у Федеральній раді — Іньяціо Кассіс та Карін Келлер-Зуттер.

Історія

[ред. | ред. код]

Вільна демократична партія Швейцарії, відома також як «Вільнодумці» чи «Радикали», була головною партією швейцарського істеблішменту.[10] Заснована 1894 року, вона походила від класичних лібералів, які протягом більшої частини XIX століття керували країною та були провідною силою у створенні сучасної Швейцарії.[10][11] Ліберальна партія, відома як «Старі ліберали», представляла франкомовний істеблішмент і мала коріння в консервативному лібералізмі XIX століття, з виразною протестантською ліберальною орієнтацією.[10]

Після кількох періодичних спадів електоральної підтримки, 25 червня 2005 року ВДП і ЛП вирішили створити Ліберально-радикальний союз,[12] який мав об'єднати сили праволіберального спектра. Після виборів у жовтні 2007 року дві партії сформували спільну парламентську фракцію, а 2008 року об'єднали свої молодіжні та жіночі організації. У вересні 2008 року делегати обох партій ухвалили рішення про офіційне створення Вільної демократичної партії — Лібералів. 27 лютого 2009 року затвердили статут, і партію створили з ретроспективною датою 1 січня 2009 року. Президент Вільної демократичної партії Фульвіо Пеллі з кантону Тічино став першим головою партії, а президент Ліберальної партії П'єр Вайс — одним із чотирьох віцепрезидентів.

У кантонах Женева, Вале та Во дві партії й далі існували окремо та змагалися між собою на виборах. У травні 2011 року дві женевські організації партії (Ліберальна партія Женеви та Радикальна партія Женеви) об'єдналися, утворивши єдину ВДП.[13] На федеральних виборах 2015 року ВДП збільшила свою частку голосів на 1,3 %, що стало першим зростанням показника від часу федеральних виборів 1979 року.[14]

Ідеологія та програма

[ред. | ред. код]

Партія відстоює громадянські свободи та заохочує особисту відповідальність. Вона вимагає взаємної толерантності між людьми з різними поглядами та ідентичностями, підтримує підприємництво, соціальну відповідальність, верховенство права та демократію участі. Виступає за нейтралітет Швейцарії, федералізм, пряму демократію та податковий суверенітет кожного кантона. Вважає, що національна безпека має бути надійно забезпечена кваліфікованими та сильними збройними силами. Підтримує «відкриту світові» Швейцарію, яка користується можливостями, що надає глобалізація. Виступає за тісну співпрацю з Європейським Союзом на основі двосторонніх договорів, але відкидає ідею вступу до нього.[15][16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Parties and Elections in Europe. www.parties-and-elections.eu. Процитовано 15 травня 2024.
  2. а б Switzerland. Europe Elects. Процитовано 14 січня 2021.
  3. Hans Slomp (26 вересня 2011). Europe, a Political Profile: An American Companion to European Politics. ABC-CLIO. с. 489. ISBN 978-0-313-39181-1.
  4. Caroline Close (2019). The liberal family ideology: Distinct, but diverse. У Emilie van Haute; Caroline Close (ред.). Liberal Parties in Europe. Taylor & Francis. с. 344. ISBN 978-1-351-24549-4.
  5. Close, Caroline (2019). The liberal party family ideology: Distinct, but diverse. У Close, Caroline; van Haute, Emilie (ред.). Liberal Parties in Europe. Routledge. с. 338—339. ISBN 9781351245487.
  6. Paolo Dardenelli (2013). Switzerland: Europe's first federation. У John Loughlin; John Kincaid; Wilfried Swenden (ред.). Routledge Handbook of Regionalism and Federalism. Routledge. с. 303. ISBN 978-1-136-72769-6.
  7. Switzerland—Summary: Political Structure. Economist Intelligence Unit. 12 березня 2014. Процитовано 9 листопада 2019.
  8. Partidos políticos - SWI swissinfo.ch. SWI swissinfo.ch. https://plus.google.com/109662290510747547191. Процитовано 17 жовтня 2015. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  9. admin.ch. Groupe libéral-radical RL (фр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2009. Процитовано 20 жовтня 2009.
  10. а б в Church, Clive H. (2004). The Politics and Government of Switzerland. London: Palgrave Macmillan. с. 236. ISBN 978-0-333-69277-6.
  11. Personalien statt Programme. Neue Zürcher Zeitung. 2 грудня 2006. Процитовано 30 грудня 2010.
  12. [1] Архівовано вересень 30, 2007 на сайті Wayback Machine.Swissinfo: Union radicale-libérale contre la polarisation
  13. Mabut, JF. Fusion libérale-radicale: vifs propos dans les blogs. Tribune de Genève. Архів оригіналу за 26 травня 2011. Процитовано 15 вересня 2011.
  14. Nationalratswahlen 2015: Analyse. bfs.admin.ch (нім.). грудень 2015. Процитовано 17 грудня 2016.
  15. FDP. Die Liberalen. Unsere Schweiz – unsere Heimat. Gemeinsam weiterkommen – unsere liberale Vision (PDF) (нім.).
  16. Schwok, René (2009). Peter Lang (ред.). Switzerland - European Union: An Impossible Membership?. с. 89. ISBN 978-90-5201-576-7.

Посилання

[ред. | ред. код]