Вінченцо Петрочеллі
| Вінченцо Петрочеллі | ||||
|---|---|---|---|---|
італ. Vincenzo Petrocelli  | ||||
| ||||
| Народження | 6 липня 1823[1] Черваро, Провінція Фрозіноне, Лаціо, Королівство Італія | |||
| Смерть | 2 лютого 1896[2] (72 роки) | |||
| Неаполь, Італія | ||||
| Країна | _crowned.svg?lang=uk){kind=small} Королівство Італія | |||
| Жанр | жанрове малярство | |||
| Навчання | Accademia di Belle Arti di Napolid | |||
| Вчитель | Domenico Morellid | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | романтизм | |||
| Відомі учні | Джузеппе де Ніттіс, Achille Petrocellid, Arturo Petroccellid, Giuseppe Costantinid, Francesco Pelusod, Raffaele Maccagnanid і Luigi Pastored | |||
| Твори | Portrait of Young Duke N.B. Yusupovd, Tempio di San Francescod і Devotees in prayerd | |||
| Діти | Achille Petrocellid і Arturo Petroccellid | |||
| Роботи в колекції | Ермітаж, Museum of the Royal Palace of Casertad і Музей Каподімонте | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Вінченцо Петрочеллі у Вікісховищі | ||||
Вінченцо Паскуале Анджело Петрочеллі (італ. Vincenzo Pasquale Angelo Petrocelli; 6 липня 1823 — 2 лютого 1896) — італійський художник з Королівства Обох Сицилій, відомий історичними композиціями, портретами та жанровими сценами.
Народився 6 липня 1823 року в Черваро, на той час територія належала Королівству Обох Сицилій (нині регіон Лаціо, Італія). Отримав художню освіту в Неаполі у майстерні відомого живописця Доменіко Мореллі.
Художню діяльність розпочав близько 1850 року. Основну увагу приділяв історичному живопису, однак також писав портрети та сцени з повсякденного життя (див.: Angelo de Gubernatis, Dizionario degli artisti italiani viventi, 1889, с. 371).
Петрочеллі був обраний почесним професором Академії образотворчих мистецтв у Неаполі та інших академій Європи. Серед його меценатів був король Фердінанд II Обох Сицилій, який офіційно підтримував його у 1855 році (див.: Державний архів Неаполя, Fondo Real Casa, Registro № 48, anno 1855).
Останніми роками творчість Вінченцо Петрочеллі зазнала поступової критичної переоцінки, особливо в контексті досліджень історичного та орієнталістського неаполітанського живопису XIX століття. Художника було включено до низки спеціалізованих публікацій, присвячених академічній школі південної Італії після об'єднання Італії,[3] а деякі його твори експонувалися на ретроспективних виставках у муніципальних музеях і приватних фондах, що сприяло відновленню інтересу до його постаті в італійському художньому контексті.[4]
Поновлений інтерес до митця також підтримується зростанням уваги з боку міжнародного колекціонізму до академічних художників, які працювали в період між Реставрацією та об'єднання Італії. Особливий інтерес викликають складні й добре задокументовані роботи, такі як великі олійні полотна, представлені на Бурбонській виставці 1848 року або на Промотрицi неаполітанській у 1870-х роках. За оцінками фахівців арт-ринку, і згідно з уже помітною ревалоризацією творів художників на кшталт Доменіко Мореллі чи Джузеппе Сьюті, є підстави вважати, що протягом наступних п’яти років найзначущі твори Вінченцо Петрочеллі можуть досягти дуже високих аукціонних цін за наявності історико-художньої експертизи та музейного походження.[5]
Сини Вінченцо — Акілле Петрочеллі та Артуро Петрочеллі — також стали художниками і продовжили родинну традицію.
-
Італійський Прапор -
Портрет Николай Борисович Юсупов, 1850 -
Портрет Николай Борисович Юсупов, 1850
- Королівська колекція дому Савойї.
- Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія[6].
- Музей Королівського палацу в Казерті[7].
- Національний музей Каподімонте[8].
Вінченцо Петрочеллі (Vincenzo Petrocelli) вирізняється як один із найвишуканіших представників академічного реалізму Італії XIX століття, здатний поєднувати урочистість історичного живопису з потужною наративною силою та чутливістю до світла, притаманною південній італійській традиції. Його творчість, глибоко вкорінена в неаполітанській школі, але водночас відкрита до європейських впливів, демонструє технічну майстерність як у композиції, так і в елегантному опрацюванні деталей. Петрочеллі майстерно зображував різні матеріали — шовк, обладунки, мармурові поверхні — та використовував світло не лише як описовий інструмент, а як драматичний засіб. Йому вдається викликати емоційний відгук без надмірного пафосу, вибудовуючи складні сцени з суворим дотриманням композиційного балансу, що ставить його живопис у рідкісне положення між вишуканим академізмом і живою наративністю. Його найвизначніші полотна вирізняються пластичною міцністю фігур, стриманою театральністю сцен та психологічною глибиною персонажів, певним чином передбачаючи подальші веристські пошуки. В умовах сучасного переосмислення історичного значення неаполітанської школи Петрочеллі постає як ключова постать, яку варто переосмислити й відкривати заново — художник, чия фігуративна чутливість резонує як у музейному, так і в приватному колекціонуванні.
-
Конспіратори чекають герцога Гіза -
Молода родина -
Привітання до нареченого -
Мати і дитина -
Арешт
- Акілле Петрочеллі
- Артуро Петрочеллі
- Доменіко Мореллі
- Неаполітанська академія мистецтв
- Королівство Обох Сицилій
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ RKDartists
- ↑ Luisa Martorelli, Pittura napoletana dell’Ottocento. La riscoperta di una scuola, Electa, Неаполь, 2019.
- ↑ Francesco De Nicola, L'Ottocento napoletano tra storia e leggenda, у журналі «Rivista di Studi Meridionali», № 2, 2021, с. 112–135.
- ↑ Giovanni Pratesi, Il ritorno dei pittori accademici nel collezionismo internazionale, у журналі «Antiquariato», № 613, грудень 2023, с. 42–49.
- ↑ Віченцо Петроцеллі, Ермітаж. Портрет молодого герцога Н. Б. Юсупова, 1851, Італія, 64,5×47,5 см, надійшла до Ермітажу у 1946 році; передана з Музею етнографії народів СРСР
- ↑ Віченцо Петроцеллі, Королівський палац у Казерті. Біче в замку Розато, 1860, Італія, 89×102 см.
- ↑ Віченцо Петроцеллі, Національний музей Каподімонте. Віруючі в молитві, 1849, Національний код каталогу 1500325020
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вінченцо Петрочеллі
- Роботи Вінченцо Петрочеллі на Artnet
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |