Перейти до вмісту

Глянець

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гля́нець (від нім. Glanz — «блиск») — оптична властивість, яка вказує на те, наскільки добре поверхня відбиває світло в дзеркальному напрямку. Це один з важливих параметрів, що використовуються для опису зовнішнього вигляду об'єкта. Прикметник «глянцевий» протиставляється «матовому»[1].

Для створення ефекту глянцю на папері використовують тонке полімерне покриття. Зазвичай, його наносять на крейдований папір[2].

Ступінь глянцю для фарби вимірюють по шкалі від 0 до 100, де 100 — відбиваюча здатність скла. Власне глянцевою називається фарба, ступінь глянцю якої більше 60-80 (за різними шкалами), а напівглянцевою — більше 30-40[3][4]. Європейські стандарти EN 13300:2023 і ISO 2813:201 визначають ступінь глянцю через вимірювання рефрактометром під кутами 20°, 60° і 85° до поверхні. Фарба найвищого класу глянцевості G1 має значення рефрактометра вище 60 при куті 60°[5][6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. МАТОВИЙ. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2021.
  2. Как сэкономить на печати: подбор правильной бумаги(рос.)
  3. Ступені блиску фарб
  4. Показники ступеня глянцю фарби
  5. Paints and varnishes — Determination of gloss value at 20°, 60° and 85(англ.)
  6. Paints and varnishes -Paints and varnishes for interior walls and ceilings - Classification(англ.)