Грабець Любомир Омелянович
| Любомир Грабець | |
|---|---|
| Любомир Омелянович Грабець | |
| Народився | 15 вересня 1942 Любачів, Дистрикт Галичина, Генерал-губернаторство, .svg?lang=uk){kind=small} Третій Рейх |
| Помер | 17 вересня 2025 (83 роки) Коломия, Івано-Франківська область, Україна |
| Громадянство |  СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Коломия |
| Відомий завдяки | громадсько-політичний діяч, пластун, педагог |
| Alma mater | Коломийський педагогічний коледж Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника |
| Членство | Пласт Конгрес Українських Націоналістів Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка |
| Батько | Грабець Омелян Петрович |
| Мати | Грабець Галина Юліанівна |
| Нагороди | Учитель України-91 (1991) Пластовий орден Святого Юрія в сріблі (2017) Відмінник народної освіти |
Любомир Омелянович Грабець (15 вересня 1942, Любачів — 17 вересня 2025, Коломия) — коломийський громадсько-політичний діяч, Сеньйор Пласту, член Конгресу Українських Націоналістів, педагог[1][2][3][4]. Лауреат республіканського конкурсу "Учитель України-91" (1991), відмінник народної освіти, кавалер пластового ордена Святого Юрія в сріблі (2017)[5][6][7].
Народився Любомир Грабець 15 вересня 1942 року в місті Любачів у родині командувача ВО «Вінниця» групи «УПА-Південь» Омеляна Грабця та музиканта Галини Грабець з роду Тарновецьких, але за документами зазначений як уродженець села Слобода на Коломийщині через конспіративні мотиви[8].
До чотирьох років жив разом із мамою, поки не була заарештована й не відправлена на 25 років таборів як дружину командуючого УПА. Згодом навчався в школі в селі Ковалівка, у коломийській школі № 5 імені Тараса Шевченка. Далі здобував освіту в Коломийському педучилищі на музичному відділенні, який закінчив у 1961 році, працював у Ковалівці вчителем музики та фізичного виховання, згодом вступив до Львівської консерваторії спочатку на заочну, а з 1963 року - на очне навчання[8][9]. Також заочно закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника в 1973 році[10].
Грабець був одним із організаторів міжвузівського студентського хору, який виступав прилюдно, зокрема на площах, скверах, обіймав посаду секретаря комсомольської організації факультету, залучений до туристичного клубу «Карпати». Репертуар його колективу включав твори українських композиторів та поезію сучасних авторів (Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Дзюба та ін.), що сприймалося як вияв неформальної культурної активності. Також брав участь у студентських колядуваннях, у тому числі з телетрансляцією; хор виступав на похороні композитора Василя Барвінського 9 червня 1963 року. Але активність хору та прилюдні виступи привернули увагу комсомольських і партійних органів. У 1965 році організував студентський хор "Гомін" разом зі своїми друзями й взяв участь у відкритті пам'ятника Тарасу Шевченку в селі Шешори. Після цього Грабця викликали на збори, де йому закидали «неформальну діяльність». Восени 1965 року бюро ЛКСМУ Львівської консерваторії виключило його з комсомолу, а з консерваторії був відрахований[8][11].
Повернувся до Коломиї, пропрацював вчителем музики в Коломийській середній школі № 1 ім. В. Стефаника до 1990 року, поки не розпочав викладання в Коломийській ґімназії ім. М. Грушевського до 1994 року, де був завучем та заступником директора з виховної роботи[1][5][10]. Був з 1990 по 1994 рік депутатом міської та з 1998 по 2006 рік обласної ради[10][11]. У 1994-1995 роках працював заввідділом з виховної роботи Івано-Франківського обласного управління освіти[11]. З 1995 по 2002 рік очолював Коломийський індустріальний-педагогічний технікум. У 2002-2004 роках працював заступником Коломийського міського голови, а в 2004-2007 роках був директором Коломийського будинку освіти[10].
У Коломийській середній школі № 1 ім. В. Стефаника створив музейний відділ "З шкільної парти до вершин мистецтва", який збирав інформацію про славних випускників цього навчального закладу; керував шкіль- ними хорами, учнівським ансамблем сопілкарів «Калинонька» (з 1970), ансамблем скрипалів, вокальним ансамблем, які неодноразово ставали лауреатами всеукраїнських та всесоюзних фестивалів і конкурсів: І фестиваль дитячих драматичних колективів (1986), Всеукраїнський конкурс музиків (1989), а також взяла участь у міжнародному святкуванні ювілею Миколи Лисенка в 1992 році[12]. Був музичним керівником дитячої оперної студії при Коломийському палаці піонерів лауреатом всеукраїнського конкурсу; дириґентом народного самодіяльного хору «Родимий край» у с. Сопові Коломийського району (1995-2003). Очолював краєзнавчі експедиційні загони школи № 1, які перемагали на всесоюзних конкурсах і були учасниками престижних зльотів[11].
Започаткував патріотичні експедиції в Чорний ліс, створення музеїв у школах, традицію до річниці УПА запалювати ватри, де була боївки, криївки, сприяв розвитку пластового руху на Івано-Франківщині[1][8][2][5]. Також був членом історичного клубу «Холодний Яр»[13].
У 1991 році став лауреатом республіканського конкурсу "Учитель України-91"[6].
У березні 1989 року у Любомира Грабця та інших коломийських пластунів зʼявилась ідея відродити Пласт у Коломиї. Тоді першими членами стали учні тодішньої ґімназії[2]. У 1991 році став одним із привіздників передвиборчої аґітаційної поїздки у східні області України, а наступного року організував дитячий церковний хор та дитячий вертеп у Коломиї[11]. У 2001 році став упорядником (з Галиною Грабець) книжки "Командир групи УПА–Південь полковник «Батько»: Омелян Грабець у спогадах бойових друзів та родини"[14].
У лютому 2012 року, як співголова Громадської ради міста, став членом оргкомітету з підготовки і проведення заходів в місті 100-річчя щодо відзначення Національної скаутської організації України – Пласт[15]. 15 травня 2012 року на панахиді пам'яті Андрія Чайковського виголосив доповідь «Зв’язок родини Чайковських з відомими родинами коломиян»[16]. 14 жовтня 2013 року на урочистостях, присвячені 71-річниці створення Української Повстанської Армії, виголосив святкову доповідь[17]. У 2014 році започаткував історико-краєзнавчий проект "Моя родина в долі України"[18].
10 вересня 2017 року в часі відкриття чергового пластового року був вручений пластового ордена Святого Юрія в сріблі за його наполегливу працю із часу відродження Пласту в Україні[5].
У липні 2019 року взяв участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Родини в суспільному і національно-культурному просторі України і світу: історія та сучасність» (до 170-річчя від дня народження українського етнографа Володимира Шухевича), де виголосив доповідь «Родинне коріння Шухевичів та Кисілевських на теренах Коломийщини в контексті проекту «Моя родина у долі України»»[19].
У 2008-2021 роках Любомир Грабець викладав музичну грамоту та диригування у Дяківсько-катехитичному коледжі Коломийської єпархії УГКЦ, а також опановував зі студентами гру на музичних інструментах[20].
У 2022 році на 80-річний ювілей видав власну книгу "Щоб не було запізно!"[21].
17 вересня 2025 року відійшов у вічність на 83 році життя[2][22]. 18 вересня був похований на міському кладовищі на вул. Довбуша[20]. Прощання супроводжувалося під звуки трембіти, скрипки і оплески біля Церкви святого священномученика Йосафата УГКЦ[23].
- Учитель України-91 (1991)[6]
- Пластовий ордена Святого Юрія в сріблі (2017)[5]
- Значок «Відмінник народної освіти УРСР»[11]
- ↑ а б в ГРАБЕЦЬ ЛЮБОМИР ОМЕЛЯНОВИЧ. Розмова. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ а б в г Відійшов у вічність відомий громадський діяч та пластун Любомир Грабець. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ IN MEMORIAM: Помер громадський діяч і пластун Любомир Грабець. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ Велика родина Пласту: чим живе організація в Коломиї. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ а б в г д Пластуна сеніора Любомира Грабця відзначено орденом св. Юрія в сріблі. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ а б в Завтра - День учителя - Галичина - 5 жовтня 1991 - No. 141 (300) - С. 1
- ↑ Учитель року - 91 - Вісник Коломиї - 30 серпня 1991 - Ч. 49 (143) - С. 3
- ↑ а б в г Інтерв'ю ГРАБЦЯ Любомира Омеляновича. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ Коломийський педагогічний коледж запрошує!. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ а б в г 50 найвідоміших людей Коломийщини. - Коломия: Вік, 2009. - 160 с.
- ↑ а б в г д е Енциклопедія Коломийщини. Зшиток 4, Літери Г, Ґ. - Коломия: Вік, 2006. - 228 с.
- ↑ Грабець Любомир// Полєк В. Біографічний словник Прикарпаття . — Івано — Франківськ , 1995. — Зошит 7. — С. 108
- ↑ Роман Коваль: «Ми працюємо з любові до Батьківщини і з ненависті до ворогів». Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ Командир групи УПА "Південь" - полковник "Батько". Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ Розпорядження міського голови м. Коломия від 01.02.2012р. № 15-р "Про відзначення в місті 100-річчя Національної скаутської організації України – Пласт". Процитовано 18 вересня 2025.
- ↑ Андрій Чайковський: коломийські сторінки життя і творчості. Процитовано 18 вересня 2025.
- ↑ На Коломийщині відбулись міськрайонні урочистості присвячені 71-річниці створення Української Повстанської Армії. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ Любомир ГРАБЕЦЬ “Моя родина в долі України”. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ На Прикарпатті відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Родини в суспільному і національно-культурному просторі України і світу: історія та сучасність». Процитовано 18 вересня 2025.
- ↑ а б «Пан Любомир був одним із тих, хто відроджував Пласт на Коломийщині», – сказав владика Василій під час похорону національно-громадського діяча. Процитовано 19 вересня 2025.
- ↑ Любомир Грабець презентуватиме свою книжку. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ Помер Любомир Грабець, який відновлював пласт на Коломийщині. Процитовано 17 вересня 2025.
- ↑ Під звуки трембіти, скрипки і оплески Коломия прощалася з Любомиром Грабцем. Процитовано 19 вересня 2025.