Гіпермагніємія
| Гіпермагніємія | |
|---|---|
 Магній | |
| Інші назви | Токсичність магнію |
| Спеціальність | Ендокринологія |
| Симптоми | Слабкість, сплутаність, гіповентиляція |
| Ускладнення | Зупинка серця |
| Причини | Ниркова недостатність, ятрогенія, синдром лізису пухлини, судоми, тривала ішемія |
| Метод діагностики | Рівень у крові > 1.1 ммоль/л (2.6 мг/дл) |
| Диференціальна діагностика[en] | Ниркова недостатність, гіперкальціємія, гіперкаліємія, гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоїдизм, токсичність літію, гемоліз, рабдоміоліз |
| Лікування | Хлорид кальцію, фізіологічний розчин, фуросемід, гемодіаліз |
| Частота | Нечасто |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 5C64.40  |
| МКХ-10 | E83.4 |
| DiseasesDB | 6259 |
 Hypermagnesemia у Вікісховищі | |
Гіпермагніємія — це електролітний розлад, при якому спостерігається високий рівень магнію в крові.[1] Симптоми включають слабкість, сплутаність свідомості, зниження частоти дихання та зниження рефлексів. Гіпермагніємія може значно збільшити ймовірність несприятливих серцево-судинних подій.[2][1] Ускладнення можуть включати низький кров'яний тиск та зупинку серця.[2][3]
Зазвичай це явище спричинено нирковою недостатністю або викликано лікуванням, наприклад, антацидами чи добавками, що містять магній.[2][4] Менш поширені причини включають синдром лізису пухлини, судоми та тривалу ішемію.[5] Діагноз ставиться на основі виявлення рівня магнію в крові понад 1,1 ммоль/л (2,6 мг/дл).[2][1] Стан вважається важким, якщо рівень перевищує 2,9 ммоль/л (7 мг/дл).[3] Можуть бути присутніми специфічні зміни електрокардіограми (ЕКГ).[2]
Лікування передбачає припинення прийому магнію.[5] Лікування дуже високих рівнів включає хлорид кальцію, внутрішньовенне введення фізіологічного розчину з фуросемідом та гемодіаліз.[2] Гіпермагніємія трапляється рідко.[1] Показники серед госпіталізованих пацієнтів з нирковою недостатністю можуть сягати 10 %.[5]
Гіпомагніємія є протилежним до гіпермагніємії явищем.
Симптоми включають слабкість, сплутаність свідомості, зниження частоти дихання, зниження рефлексів[2][1], нудоту, низький кров'яний тиск, низький рівень кальцію в крові,[6] запаморочення та сонливість.
Порушення серцевого ритму та асистолія є можливими ускладненнями гіпермагніємії, пов'язаними з серцем.[7] Магній діє як фізіологічний блокатор кальцію, що призводить до порушень електропровідності серця.
Наслідки, пов'язані з концентрацією в сироватці крові:[8]
- 4,0 мЕкв/л — зниження рефлексів
- >5,0 мЕкв/л — подовжена атріовентрикулярна провідність
- >10,0 мЕкв/л — атріовентрикулярна блокада третього ступеня
- >13,0 мекв/л — зупинка серця
При рівні магнію близько 4,5 мЕк/л втрачається рефлекс розтягування, а при рівні понад 6,5 мЕк/л може спостерігатися дихальна недостатність. На ЕКГ гіпермагніємія проявляється переважно подовженням інтервалів PR та QRS, змінами зубця T та AV-блокадою.[8]
Терапевтичний діапазон для профілактики прееклампсії маткових скорочень становить: 4,0–7,0 мЕкв/л.[9] Згідно з Лу та Найтінгейлом[10], концентрації магнію в сироватці крові, пов'язані з токсичністю для матері (а також депресією новонароджених, гіпотонією та низькими балами за шкалою Апгар), становлять:
- 7,0–10,0 мЕкв/л — втрата колінного рефлексу
- 10,0-13,0 мЕкв/л — пригнічення дихання
- 15,0-25,0 мЕкв/л — зміна атріовентрикулярної провідності та (подальша) повна блокада серця
- >25,0 мекв/л — зупинка серця
Тяжка гіпермагніємія (понад 12 мг/дл) може призвести до серцево-судинних ускладнень (гіпотензії та аритмій) та неврологічних розладів (сплутаності свідомості та млявості). Вищі значення магнію в сироватці крові (понад 15 мг/дл) можуть спричинити зупинку серця та кому.
Рівень магнію залежить від трьох органів: засвоєння в кишечнику, зберігання в кістках та виведення нирками. Тому гіпермагніємія часто пов'язана з проблемами в цих органах, здебільшого з кишечником або нирками.[11]
- Гемоліз, концентрація магнію в еритроцитах приблизно втричі вища, ніж у сироватці крові, тому гемоліз може збільшити рівень магнію в плазмі. Гіпермагніємія очікується лише при масивному гемолізі.
- Хронічна хвороба нирок, виведення магнію порушується, коли кліренс креатиніну падає нижче 30 мл/хв. Однак гіпермагніємія не є помітною ознакою хронічної хвороби нирок, якщо не збільшити споживання магнію.
- Токсичність магнію від екстреного лікування прееклампсії під час пологів.
- Іншими станами, які можуть спричиняти схильність до легкої гіпермагніємії, є діабетичний кетоацидоз, надниркова недостатність, гіпотиреоз, гіперпаратиреоз та інтоксикація літієм.
Для детального опису гомеостазу та метаболізму магнію див. статтю «Дефіцит магнію».
Гіпермагніємію діагностують шляхом вимірювання концентрації магнію в крові. Концентрації магнію понад 1,1 ммоль/л вважаються діагностичними.[2]
Люди з нормальною функцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації понад 60 мл/хв) та легкою безсимптомною гіпермагніємією не потребують лікування, окрім вилучення всіх джерел екзогенного магнію. Слід враховувати, що період напіввиведення магнію становить приблизно 28 годин.
У більш важких випадках необхідний ретельний моніторинг ЕКГ, артеріального тиску та нервово-м'язової функції, а також раннє лікування:
Внутрішньовенне введення глюконату кальцію або хлориду кальцію, оскільки кальцій за своєю дією на нервово-м'язову та серцеву функцію є антагоністом магнію.
Важкі клінічні стани вимагають збільшення ниркової екскреції магнію.
Показані внутрішньовенні петльові діуретики (наприклад, фуросемід) або гемодіаліз, якщо функція нирок порушена або у пацієнта спостерігаються симптоми тяжкої гіпермагніємії. Такий підхід зазвичай ефективно видаляє магній (до 50 % після 3-4-годинної процедури). Однак діаліз може збільшити виведення кальцію, провокуючи гіпокальціємію, що може погіршити симптоми та ознаки гіпермагніємії.
Застосування діуретиків має супроводжуватися інфузіями сольових розчинів, щоб уникнути подальших порушень електролітного балансу (наприклад, гіпокаліємії) та метаболічного алкалозу. Лікар повинен проводити серійні вимірювання рівня кальцію та магнію. У поєднанні з електролітною корекцією часто необхідно підтримувати кардіореспіраторну активність. Як наслідок, лікування цього електролітного розладу часто може вимагати госпіталізації до відділення інтенсивної терапії.
Конкретні клінічні умови вимагають спеціального підходу. Наприклад, під час лікування еклампсії інфузію магнію припиняють, якщо діурез падає до менш ніж 80 мл (за 4 години), відсутні глибокі сухожильні рефлекси або частота дихання нижче 12 вдихів/хвилину. 10 % розчин глюконату або хлориду кальцію може служити антидотом.
Прогноз гіпермагніємії залежить від досягнутого рівня магнію та клінічного стану, що спричинив гіпермагніємію. Значення, які не є надмірно високими (легка гіпермагніємія) та відсутність провокуючих та обтяжуючих станів (наприклад, хронічної хвороби нирок), є доброякісними станами. Навпаки, високі значення (важка гіпермагніємія) наражають пацієнта на високий ризик та високу смертність.
Гіпермагніємія — це рідкісне електролітне порушення. Воно трапляється приблизно у 10-15 % госпіталізованих пацієнтів з нирковою недостатністю. Крім того, епідеміологічні дані свідчать про значну поширеність високого рівня магнію в сироватці крові у окремих здорових групах населення. Наприклад, загальна поширеність гіпермагніємії становила 3,0 %, особливо серед чоловіків в Ірані. Високі концентрації магнію були типовими для людей із серцево-судинними захворюваннями, а значення 2,3 мг/дл або вище були пов'язані з вищою госпітальною смертністю.
- ↑ а б в г д Hypermagnesemia. Merck Manuals Professional Edition. Процитовано 28 жовтня 2018.
- ↑ а б в г д е ж и Soar, J; Perkins, GD; Abbas, G; Alfonzo, A; Barelli, A; Bierens, JJ; Brugger, H; Deakin, CD; Dunning, J (October 2010). European Resuscitation Council Guidelines for Resuscitation 2010 Section 8. Cardiac arrest in special circumstances: Electrolyte abnormalities, poisoning, drowning, accidental hypothermia, hyperthermia, asthma, anaphylaxis, cardiac surgery, trauma, pregnancy, electrocution. Resuscitation. 81 (10): 1400—33. doi:10.1016/j.resuscitation.2010.08.015. PMID 20956045.
- ↑ а б Lerma, Edgar V.; Nissenson, Allen R. (2011). Nephrology Secrets (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 568. ISBN 978-0323081276.
- ↑ Romani, Andrea, M.P. (2013). Chapter 3. Magnesium in Health and Disease. У Astrid Sigel (ред.). Interrelations between Essential Metal Ions and Human Diseases. Metal Ions in Life Sciences. Т. 13. Springer. с. 49—79. doi:10.1007/978-94-007-7500-8_3. ISBN 978-94-007-7499-5. PMID 24470089.
- ↑ а б в Ronco, Claudio; Bellomo, Rinaldo; Kellum, John A.; Ricci, Zaccaria (2017). Critical Care Nephrology (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 344. ISBN 9780323511995.
- ↑ Cholst, IN; Steinberg, SF; Tropper, PJ; Fox, HE; Segre, GV; Bilezikian, JP (10 травня 1984). The influence of hypermagnesemia on serum calcium and parathyroid hormone levels in human subjects. New England Journal of Medicine. 310 (19): 1221—5. doi:10.1056/NEJM198405103101904. PMID 6709029.
- ↑ Schelling, JR (January 2000). Fatal hypermagnesemia. Clinical Nephrology. 53 (1): 61—5. PMID 10661484.
- ↑ а б Advanced perioperative crisis management. New York. 2017. ISBN 978-0-19-022648-0. OCLC 1007160054.
- ↑ Pritchard JA (1955). The use of the magnesium ion in the management of eclamptogenic toxemias. Surg Gynecol Obstet. 100 (2): 131—140. PMID 13238166.
- ↑ Lu JF, Nightingale CH (2000). Magnesium sulfate in eclampsia and pre-eclampsia. Clin Pharmacokinet. 38 (4): 305—314. doi:10.2165/00003088-200038040-00002. PMID 10803454.
- ↑ Jahnen-Dechent W, Ketteler M (2012). Magnesium basics. Clin Kidney J. 5 (Suppl 1): i3—i14. doi:10.1093/ndtplus/sfr163. PMC 4455825. PMID 26069819.