Перейти до вмісту

Дебальцеве (станція)

Координати: 48°20′09″ пн. ш. 38°24′16″ сх. д. / 48.33583° пн. ш. 38.40444° сх. д. / 48.33583; 38.40444
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дебальцеве (значення).
Станція Дебальцеве

Дебальцеве — Родакове
Дебальцеве — Вуглегірськ
Дебальцеве — Вознесенівка
Дебальцеве — Депрерадівка
Дебальцеве — Попасна
Донецька залізниця
Донецька дирекція
м. Дебальцеве

Вокзал станції Дебальцеве
Вокзал станції Дебальцеве
Вокзал станції Дебальцеве
48°20′09″ пн. ш. 38°24′16″ сх. д. / 48.33583° пн. ш. 38.40444° сх. д. / 48.33583; 38.40444
Дата відкриття 1 грудня
Рік відкриття 1878 (147 років)
Тип вузлова, сортувальна
Платформ 3
Тип платформ(и) бічна та 2 острівні
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 832
Відстань до Луганська, км 76
Відстань до Іловайська, км 97
Відстань до Микитівки, км 38
Код станції 500202 ?
Код «Експрес-3» 2214210 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Камера схову Оформлення багажу
Супутні послуги Кафе Аптека Таксофон Таксі
Мапа
Дебальцеве. Карта розташування: Донецька область
Дебальцеве
Дебальцеве
Дебальцеве на Вікісховищі

Деба́льцеве — позакласна вузлова сортувальна станція Донецької дирекції Донецької залізниці. Розташована в однойменному місті Донецької області.

До початку російсько-української війни на станції знаходилося відділення Луганської митниці для вантажних та пасажирських поїздів, що перетинали українсько-російський державний кордон.

Історія

[ред. | ред. код]

Будівля залізничного вокзалу є однією із найперших станційних побудов, споруджених наприкінці XIX століття і збереглася до наших днів. Будівлю будували за індивідуальним проєктом. Вона відрізнялася оригінальністю конструкції і неповторністю архітектурних форм.

З самого початку на тому місці, де зараз знаходиться побутовий корпус локомотивного пасажирського депо, було побудовано дерев'яну півтораповерхову будівлю вокзалу Дебальцевого. Будівництво основної частини нинішнього вокзалу, за винятком будівлі касового залу, тривало близько 14 років — з 1879 по 1893 роки. Зводили будівлю сотні робочих, користуючись примітивними інструментами.

В одному із залів Палацу культури залізничників був виставлений на загальний огляд макет, що відображав будівництво будівлі вокзалу. До наших днів він не зберігся. В результаті нещасного випадку, що стався під час будівництва, загинув один з керівників будівництва. На його честь біля будівлі вокзалу споруджено монумент, зруйнований під час Другої світової війни.

У путівнику «Супутник пасажира», виданому більше ніж 100 років тому комерційним агентом Південно-Східних залізниць А. І. Радзевським, сказано:

«Дебальцеве — величезна будівля пасажирського вокзалу красиво і різько виділяється серед пустельної степової місцевості. Великий зал 1 і 2 класів і окремо для пасажирів 3 і 4 класів. Прекрасний буфет з усякого роду стравами та напоями, вмістом касимовими татарами — один з кращих на лінії Південно-Східних залізниць».

У 1887 році на вокзалі станції Дебальцеве перебував письменник Антон Чехов. Будівля вокзалу представилася його погляду острівцем у безкрайньому степу, проте вже тоді станція Дебальцеве мала особливе значення у Донецькому краї, так як перебувала на перетині шляхів сполучення. Сталеві артерії Донецького краю, пересічні в Дебальцевому, стрімко змінювали життя Російської імперії. Вони і стали початком розвитку міста Дебальцеве. У листі рідним Антон Чехов зобразив невелику схему, в центрі якої намалював великий гурток, від якого у шести напрямках відгалужуються лінії у різних напрямках. «Центральна кулька, — писав Антон Чехов  — це станція Дебальцеве, решта кульки — це станції Бахмут, Лисичанськ, Луганськ та інші»

28 квітня 1918 року підрозділи Армії УНР на чолі з полковником Володимиром Сікевичем звільнили станцію Дебальцеве від окупації російських більшовиків-комуністів. Трофеями Армії УНР стали 1000 вагонів, 16 паровозів, 1 гармата та 1 кулемет[1]. Операцію зі звільнення станції Дебальцеве здійснювали вояки 3-го Запорізького полку імені Богдана Хмельницького. Після визволення станції Дебальцеве український полк рушив до станції Колпакове (нині — селище при станції Ровеньківського району Луганської області), яка тоді знаходилася на адміністративній межі Катеринославської губернії та Області Війська Донського[2]. Впродовж квітня-листопада 1918 року станція Дебальцеве входила до складу Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після початку антигетьманського повстання Директорії УНР станція Дебальцеве була тимчасово окупована донськими козаками.

У 1936 році до будівлі вокзалу була споруджена прибудова — касовий зал.

У роки Другої світової війни будівля була сильно зруйнована. Впродовж 1946—1953 років відновлена і введена в експлуатацію частинами. Вокзал станції Дебальцеве 1-го класу острівного типу. Двоповерхова будівля загальною площею 2355,36 м², має 30 приміщень.

Сучасність

[ред. | ред. код]

До 2014 року на станції знаходилося відділення Луганської митниці для вантажних і пасажирських поїздів, що перетинали українсько-російський кордон.

У результаті запеклих боїв навколо Дебальцеве станцію було вщент зруйновано[3]. Проте 28 березня 2015 року керівництво невизнаних «ДНР» та «ЛНР» запустило приміський електропоїзд сполученням Ясинувата — Луганськ через Криничну, Дебальцеве[4].

Меморіальні дошки

[ред. | ред. код]
Охоронний номер 202. ID 14-109-08 Пам'ятне місце відправлення робітничих дружин на підтримку Горлівського збройного повстання
Місце страти командира Червоної гвардії Миколи Коняєва

Меморіальні дошки, встановлені на фасаді вокзалу нагадують про те, що:

  • 1 грудня 1878 року Дебальцевський залізничний вузол введений в експлуатацію;
  • 16 грудня 1905 року бойові дружини залізничників вирушили на допомогу озброєному Горлівському повстанню;
  • 2 грудня 1917 року був розстріляний командир червоногвардійського загону Микола Коняєв калединцями (меморіальна дошка встановлена у 1966 році).

У касовому залі меморіальна дошка свідчить про те, що тут, в стінах цієї будівлі, народився метод компостування проїзних документів у поїздах.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Дебальцеве — один із найважливіших транспортних вузлів на Донбасі. На станції перетинаються лінії у напрямку станцій:

Поїзди далекого сполучення, що курсували до 2014 року:
№ Маршрут сполучення № Маршрут сполучення
19 «Лугань» Київ — Луганськ 20 «Лугань» Луганськ — Київ
91 Одеса — Луганськ 92 Луганськ — Одеса
125 «Молода Гвардія» Київ — Луганськ 126 «Молода Гвардія» Луганськ — Київ
133 Київ — Луганськ 134 Луганськ — Київ
341 Сімферополь — Луганськ 342 Луганськ — Сімферополь
787 Харків — Луганськ 788 Луганськ — Харків

У мистецтві

[ред. | ред. код]

В автобіографічній повісті «Климко» Григір Тютюнник згадує про станцію Дебальцеве на шляху маленького хлопчика додому[5]. На ній німецький військовий викинув Климка з вагону. Від Дебальцевого хлопцю залишалось ще 60 км шляху, які він пройшов за 2 дня.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Позбавлення України від большовиків (Пам'яті загиблих під Крутами). — Видання Військово-Наукового Війснику. — Київ (1918)
  2. ↑ Історична правда: 100 років тому визволили Бахмут та решту Донбасу. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  3. ↑ Жах, що нагадує Абхазію: в соцмережах показали, у що окупанти перетворили залізничний вокзал в Дебальцеве. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 21 травня 2017.
  4. ↑ Бойовики запускають поїзд через Дебальцеве. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 27 березня 2015.
  5. ↑ Станція Дебальцеве на сайті УкрЛіб. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 13 січня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дебальцеве_(станція)&oldid=46232588