ДніпроАзот
 Стела ДніпроАзот | |
| Тип | бізнес і підприємство  |
|---|---|
| Правова форма | відкрите акціонерне товариство |
| Засновано | 1938 |
| Штаб-квартира | Кам'янське |
| Співробітники | 4000 осіб |
| Код ЄДРПОУ | 05761620 |
| azot.com.ua | |
ПАТ «ДніпроАзот» (у 1934 - 1965 - Кам'янський (Дніпродзержинський) азотно-туковий завод, у 1965 - 1974 роках Дніпродзержинський хімічний комбінат, у 1974 - 1993 - Дніпродзержинське Виробниче Об'єднання "Азот", у 1993 - 2009 роках ВАТ "ДніпроАзот") Кам'янське, Дніпропетровська область) — підприємство хімічної галузі України, значний виробник аміаку і азотних добрив, «ДніпроАзот» спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, каустичної соди, хлора, соляної кислоти і входить в п'ятірку найбільших хімічних підприємств країни.
У 1932 році Народний комісаріат важкої промисловості СРСР вирішив звести в Кам'янському азотно-туковий завод, що мав виготовляти азотно-тукові добрива для підвищення врожайності сільськогосподарських культур. У 1934 році між селом Тритузне і станцією Баглій починається зведення підприємства. Поруч із будмайданчиком зводяться тимчасове селище будівельників та Соціалістичне містечко. У 1938 році Дніпродзержинський азотно-туковий завод дав першу продукцію. Нове підприємство виробляло синтетичний аміак для сільського господарства[1].
З початком німецько-радянської війни в липні 1941 року основне обладнання підприємствства було евакуйоване на схід до міста Березники у Пермській області. Під час німецької окупації було сформовано німецьке та українське керівництво підприємством (директором став головний електрик заводу Шульга), проте ДАТЗ продукції не випускав. Під час відступу німецько-нацистських військ завод було підірвано і його довелось відновлювати з нуля. У 1946 році завод дав першу післявоєнну продукцію, серед неї аміачну селітру як кінцевий продукт виробництва[2].
У 1950-ті роки підприємство запускає цехи з виробництва азотної кислоти, флотореагентів, етилбензолу[1].
У 1960-ті роки розвивається хлорне виробництво: з кухонної солі Артемівського родовища починають виробляти каустичну соду, рідкий хлор, хлорбензол, соляну кислоту[1].
У 1970 - ті роки запущено цехи з виробництва полістиролу, блочного і листового пінополістиролу, толуілендизоціанатів, фосгену, окису вуглеводню, полівінілхлориду, синтетичного аміаку з природного газу[2].
У 1980-ті роки в експлуатацію введено великотоннажний агрегат з виробництва аміаку японської фірми "ТЕК", два агрегати з виробництва карбаміду та полізоцианатів[2].
У 1989 році було пущено виробництво великотоннажного енерготехнологічного виробництва концентрованої азотної кислоти[2].
На початку 1990-х підприємство було одним з найбільших об'єктів хімічної промисловості України. На ньому працювали 10 тисяч людей[2].
У 1993[1] (за іншими даними - 1995[2]) році "Азот" став відкритим акціонерним товариством.
Внаслідок економічної кризи викликаної розпадом СРСР на ВАТ "ДніпроАзот" зупинилось виробництво фосгену, толуілендизоцианатів та полізоцианатів. Натомість підприємство освоїло нові види виробництва: як-от виготовлення пластикового посуду[2].
У 2000 - ні роки відбувалось переоснащення підприємства, перехід на енергозаощадні технології[1].
2007 рік «ДніпроАзот» закінчив з чистим прибутком 41,742 мільйона гривень[3]. 24,97 % акцій «ДніпроАзота» належить компанії «Магнум-Прогрес», 24,67 % — «Лідер-Істейт» (обидві — Дніпропетровськ). Входить в сферу впливу бізнесмена Ігоря Коломойського (група «Приват»).
У 2008 році на заводі працювали 4,8 тисяч працівників. Продукція ВАТ "ДніпроАзот" експортувалась до Аргентини, Бразилії, В'єтнаму, Індії, Італії, Китаю, Туреччини, США, країн СНД[2].
У 2009 році ПАТ "ДніпроАзот" було вироблено товарної продукції 1238,9 млн. гривень. Об'єми виробництва основних видів продукції підприємства зменшились в порівнянні з 2007 роком і становили:
- аміак - 99,1 %
- карбамід - 97,5 %
- мода акустична - 90,1 %
- хлор рідкий - 89,9 %
- кислота соляна - 139 %.
У 2009 році "ДніпроАзот" був одним з основних претендентів купівлі Одеського припортового заводу[4].
Чистий прибуток компанії за 2011 рік склав 563 млн 440 тис гривень проти збитку в 145 млн 235 тис гривень у 2010 році[5].
В травні 2018 року підприємство відсвяткувало своє 80-річчя[1].
15 червня 2018 року підприємство було зупинене внаслідок несприятливої кон'юнктури ринку.
В листопаді 2018 року на заводі було відновлено виробництво азотних добрив[6].
Палац культури "Хімік", при ньому діє музей ПАТ "ДніпроАзот". У 2005 - 2015 роках існував Баскетбольний клуб "ДніпроАЗОТ".
У 1938 - 2011 роках виходила газета "Панорама АЗОТу".
У Автономній Республіці Крим були табори відпочинку, котрі після окупації півострова росіянами були незаконно відчужені на користь російських олігархів.
Дитячий оздоровчий табір "АІСТ" (названий на честь Олександра Івановича Стовби) біля села Велика Гомільша Зміївського району Харківської області.
 | Інформація в цьому розділі застаріла. (лютий 2019) |
У 2018 році в зв'язку з підвищенням урядом ціни на природний газ виник «хлорний колапс» в Україні. Підприємства водопостачання країни опинилися на межі вимушеної зупинки по закінченню запасів хлору. Підприємство є єдиним постачальником хлору для очистки питної води в Україні, окремі міста та регіони почали переходити на перемінну подачу води погодинно[7]. Після звернення підприємства до Антимонопольного комітету, був отриманий висновок, що підприємство вправі самостійно встановлювати тарифи на відпуск реагенту[8]. Під час простою підприємства виявився факт перекупок хлору посередниками, а за висновками виробника подальше виробництво хлору стало неприбутковим. Підприємствами водопостачання окремих областей України були проведені закупки хлору у Румунії невеликими партіями (36 тис. грн. за тону, без транспортування),[9] а ДніпроАзот встановив ціну на хлор у 48 тис. грн. за тону (без транспортування)[10][11].
Більшість українських міст залежать від «ДніпроАзоту», виключенням є Івано-Франківськ, Луцьк (замість хлору використовують сіль, з якої роблять оксидант для знезараження) і Полтава (застосовують гіпохлорит натрію у мінімальних дозах). Згідно з інформацією місцевих водоканалів, запаси хлору вичерпаються в такі терміни 2018 року:
- Кропивницький, Дніпро, Запоріжжя, Харків, Вінниця, Миколаїв — до кінця липня;
- Житомир, Київ, Черкаси, Чернівці та Ужгород — до кінця серпня;
- Суми — у вересні[12].
Зараз працює на 2/3 від повної потужності[джерело?].
- Дубров Леонід Васильович 1996 - 2009;
- Дубінін Олександр Іванович 2009 - 2014;
- Сідоров Сергій Леонідович з 2014.
- ↑ а б в г д е ДніпроАзот. Історія| Компанія. azot.com.ua (укр.) . ДніпроАзот. Процитовано 22 жовтня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и Федоров, В. І. (2008). ДніпроАзот- Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (укр.) . Енциклопедія Сучасної України. Процитовано 22 жовтня 2025.
- ↑ УП: Ще один завод Коломойського зупинив виробництво. Архів оригіналу за 13 листопада 2008. Процитовано 2 червня 2009.
- ↑ Появились претенденты на Припортовый. ds.news.ua (рос.) . "Деловая Столица". 12 травня 2008. Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 22 жовтня 2025.
- ↑ Чистая прибыль ДнепроАзота за 2011 года составила 563,4 млн. грн. против убытка годом ранее. investfunds.ua (рос.) . Investfunds.ua. 29 січня 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 22 жовтня 2025.
- ↑ Волошин, Павло (10 листопада 2018). "ДніпроАзот" відновлює виробництво азотних добрив. uprom.info (укр.) . Національний промисловий портал. Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 22 жовтня 2025.
- ↑ Хлорний колапс. Водоканали країни на межі катастрофи. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
- ↑ “Днепроазот” Игоря Коломойского может установливать любые цены на хлор для водоканалов. ukrrudprom.com (рос.). 20.07.2018. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018.
- ↑ Хлор для знезараження питної води Україні надала Румунія. umoloda.kyiv.ua. 19.07.2018. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ "Дніпроазот" запропонував КП "Аульський водовід" здійснювати поставки хлору за ціною майже у 5 разів вищою, ніж у минулому році. ukrinform.ua (ua) . 20.07.2018. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Спочатку — якість, тарифи — потім. Як пройшли слухання про нові ціни на воду (громадські слухання щодо нових тарифів на водопостачання у м. Вінниця). vn.20minut.ua. 28.07.2018. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
- ↑ Які міста України можуть залишитись без води: карта - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
- "Дніпроазот" відновив постачання хлору до Харкова. www.ukrinform.ua. Укрінформ. 22 липня 2018. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018.
- «ДніпроАзот» відновлює виробництво азотних добрив. uprom.info. Національний промисловий портал. 10 листопада 2018. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018.