Соцмісто (Кам'янське)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соцмісто.

Соцмісто, Соцмістечко (рос. Соцгород, Соцгородок) — історична місцевість в Південному районі міста Кам'янське. Являється найпівденнішою частиною міста. Через Соцмісто протікають струмки Балка Гросова та Балка Ведмежа — притоки річки Розсоловата Балка.

Історія

Перший етап будівництва (1935—1941)

У 1934 році між селом Тритузне та станцією Баглій починається зведення Кам'янського азотно-тукового заводу. Південніше станції Баглій проектується робітниче селище працівників підприємства, що отримує назву Соціалістичне місто або Соціалістичне містечко - скорочено Соцмісто. В центрі нового району мав проходити великий проспект із сквером. Проект виконали Дніпропетровське управління проектування та реконструкції і архітектурна майстерня N° 2 на чолі з Г. Швецько-Вінецьким.

У 1935 році було зведено 14 одноповерхових чотири квартирних будинків обабіч сучасної вулиці Котляревського та 6 багатоквартирних дво- триповерхових, що сформували перший квартал з західного боку.

У 1936 році, за проектом архітектора Є. Козир, зводиться середня школа N° 20 на 860 учнів, що була відкрита 1 вересня того року. Навпроти школи будуються заводський готель та гуртожиток. За школою у 1938 році зводиться квартал 7 трьох- чи чотириповерхових багатоквартирних будинків, з дитячим садком та яслами. По кутах цього кварталу були відкриті магазини.

Біля бараків були збудовані три житлових будинки по вулиці Затишна 1, Котляревського 6, 8, лазня, міська лікарня N° 2 та поліклініка на 730 відвідувань щоденно. Поруч були збудовані три триповерхові бараки в яких розмістилася школа фабрично-заводського учнівства.

У квітні 1938 року під час недільника було висаджено 30 тисяч кущів, 2054 дерева, розбито 4775 квадратних метрів клумб і 2054 газонів. 26 червня 1939 року було відкрито парк Соцміста, що став найулюбленішим місцем відпочинку жителів району (нині Парк Хіміків).

У 1940 році навпроти дитячих ясно біля входу в парк було зведено заводський клуб, що став культурним осередком району (знесений після 1970 року, коли було збудовано палац культури «Хімік»).

В довоєнну епоху вулиці Соцміста не мали назв, а будинки нумерувались за тими номерами якими проектувались: Т-1, Т-1А, Т-2…

До Другої світової війни у всіх квартирах в кожній кімнаті проживало по одній родині. На кухнях було встановлено печі, що опалювались дровами та вугіллям. Вони використовувалися взимку, в літні місяці їжу готували на примусах. Примуси встановлювали на кухнях, сходових майданчиках, у дворах біля під'їздів. На одній конфорці готували для всієї сім'ї.

Значною проблемою для Соцміста був зв'язок з іншими частинами міста. Мешканці добиралися попутним транспортом, пішки до станції Карнаухівка (звідки їхали до станції Правда біля вагонного заводу та ДКХЗ) або до станції Баглій (звідки йшли дачні поїзди до станції Тритузна). Також можна було пройти пішки до вулиці Народної на 2-й трамвай, який йшов до площі Леніна (нині площа 250-річчя міста).

Друга світова війна

З початком війни частина населення Соцміста була евакуйована на схід в зв'язку з евакуацією азотно-тукового заводу. В приміщенні середньої школи N° 20 було облаштовано шпиталь для німецьких солдатів, біля сучасних теплиць — німецьке кладовище, яке в 1943 році перенесли в інше місце.

В клубі ДАТЗ було влаштовано конюшню, а в будинку по вулиці Котляревського, 3 — в'язницю для полонених радянських льотчиків. Після втечі організованої підпільниками в'язницю перенесли до двоповерхового будинку в районі середньої школи N° 37. Недобудований чотириповерховий будинок німці розібрали задля укріплення злітної смуги біля народного суду.

25 жовтня 1943 року радянські війська зайняли Дніпродзержинськ. Соцмісто не постраждало, попри те що завод був повністю зруйнований.

Другий етап будівництва (1945 — 1970-ті)

У жовтні 1945 року Указом Президії Верховної Ради УРСР в місті Дніпродзержинськ запроваджуються три райони і Соцмісто входить до Баглійського району.

Руками полонених німців був збудований квартал від вулиці Зеленої (нині Затишна) до Ладозької (нині Артема Тесленка). Було збудовано висотний будинок в чотири поверхи, кілька двоповерхових, магазини, гуртожиток та будинок Баглійської районної ради (нині Південний районний відділ УВС).

Згодом далі на південь під керівництвом Придніпровського хімічного заводу будується новий квартал. Було збудовано житлові будинки, середню школу N° 14, дитячі садки, магазин «Блакитний вогник», Дім Торгівлі, адміністративну будівлю.

В 1949 році до Соцміста проводять трамвайну лінію, що з'єднала селище з центром міста.

У 1950 році в парку збудували літній кінотеатр, відкрили дитячі садки N° 49 та N° 68, реконструювали клуб ДАТЗ. Вздовж вулиці Подольської від вулиць Уральської (нині В'ячеслава Чорновола) до Зеленої (нині Затишна) було збудовано низку котеджів, в також два ряди, котрі утворили вулицю Волгодонську (нині Вільногірська).

У 1953 році між середньою школою N° 20 та будинками 6 і 8 по вулиці Сталіна (нині Котляревського) було розбито сквер з фонтаном, який у народі називали — сквер імені В. К. Шиколовича — ініціатора створення. Наприкінці 1960 — х на місці скверу було збудовано нинішній будинок Баглійської районної ради.

Протягом 1950 — 1960 — х років активно забудовувалась західна частина Соцміста. ДАТЗ, БКХЗ, трест «Дніпрохімбуд» активно будували житло для своїх працівників та мешканців селища Карнаухівка, котрих відселили в зв'язку зі зведенням нових цехів азотно-тукового заводу.

Протягом 1950–1962 років відбувається газифікація Соцміста. Спочатку до квартир подавали коксовий газ з БКХЗ, а потім вже природний газ.

У липні 1956 року в парку Соцміста було відкрито спортивне містечко з плавальним басейном та вишкою для стрибків (басейн було закрито міською санепідемслужбою у 1970 році).

1 вересня 1958 року відкрилась середня школа N° 37 на 800 учнів.

1 вересня 1960 року на південному сході Соцміста відкрилась середня школа N ° 19.

У 1962 р. було відкрито будинок спорту (з 1967 р. СК «Промінь») з двома залами та спортивним містечком.

У 1967 році методом народного будівництва було збудовано криту ковзанку «Хімік» зі штучним льодом і трибунами на 3200 місць. На цій ковзанці виступали дорослий та юнацький хокейний клуби.

Того ж року середня школа N° 14 переїхала в новий будинок по вулиці Подільській. В старій будівлі відкрився Клуб Юного Техніка ПХЗ, де влітку був дитячий піонерський табір який часто виїздив на турбазу.

На межі 1960 — 1970 — х років було знесено всі бараки, в на їх місці зведено житловий масив «Менделєєвський», що отримав назву від вулиці Менделєєва (нині Котляревського).

У 1970 році було збудовано Палац Культури «Хімік» — головний культурний центр Соцміста. В його приміщенні діяли театральна зала на 1200 місць та кінозал на 450 місць.

У 1970 — х роках у північно-західній частині Соцміста було зведено житловий масив «Білоруський». На території міської лікарні N° 2 було зведено хірургічний корпус.

У 1974 році при Палаці Культури «Хімік» було відкрито Народний музей Дніпродзержинського хімічного комбінату, що діє дотепер.

У 1975 році, до тридцятої річниці Перемоги у Другій світовій війні, з ініціативи головного архітектора Дніпродзержинського хімічного комбінату Валентини Федорівна Матчиної, у парку Соцміста було відкрито розарій, що став окрасою південної частини Дніпродзержинська.

У 1979 році трамвайна лінія була продовжена до новоствореного мікрорайону БАМ.

Занепад Соцміста

З початком економічної кризи в СРСР, яка поглибилась після його розпаду починається занепад Соцміста як і всього Дніпродзержинська в цілому. Поступово припиняється догляд за парком, що здичавів і перетворився на глуху посадку.

Закривається ковзанка «Хімік».

Припиняють своє існування друге терапевтичне, гастроентерологічне, хірургічне відділення 2-ї міської лікарні, так само як і пологовий будинок.

Багато квартир в житлових будинках Соцміста були покинуті, а їх вікна заколочені.

Вулиці

• Вулиця Андріївська
• Вулиця Вільногірська
• Вулиця Вечірня
• Вулиця Олеся Гончара
• Вулиця Дунайська
• Вулиця Затишна
• Вулиця Зеленого Клину
• Вулиця Котляревського
• Вулиця Канатна
• Вулиця Київська
• Вулиця Олександрійська
• Вулиця Сергія Нігояна
• Вулиця Нікопольська
• Вулиця Подільська
• Вулиця Січеславський Шлях
• Вулиця Олександра Стовби
• Вулиця Артема Тесленка
• Вулиця Уманська
• Вулиця Хіміків
• Вулиця В'ячеслава Чорновола
• Провулок Карпатський
• Провулок Вадима Пузирьова
• Проїзд Юліана Ступака
• Проспект Конституції

Соціальна та культурна інфраструктура

Органи влади

• Адміністрація Південного району м. Кам'янське — вулиця Затишна 3;
• Управління Внутрішніх Справ Південного району — проспект Конституції, 27;
• Південний районний суд м. Кам'янське — проспект Конституції, 64;

Готелі

• «Азот» — проспект Конституції, 11;
• «Rodina» — вулиця Січеславський Шлях, 20;

Нотаріальні контори

• Південного району — проспект Конституції, 64

РАЦС

• РАЦС Південного району — вулиця Олександра Стовби, 3;

Охорона здоров'я

• Стоматологічна міська поліклініка N° 2 — вулиця Січеславський Шлях, 77;
• Лікарня швидкої медичної допомоги — вулиця В'ячеслава Чорновола, 27;
• Друга міська лікарня — вулиця Котляревського, 21;

Релігія

• Храм Рівноапостольної Княгині Ольги УПЦ МП — вулиця Андріївська, 7;
• Трьохсвятительський храм ПЦУ — проспект Конституції, 37;

Освіта

• Хіміко-технологічний коледж — проспект Конституції, 2 а;
• Коледж фізичного виховання — вулиця Сергія Нігояна, 17;
• КЗ Гімназія N° 17  — вулиця Дунайська, 51;
• Середня загальноосвітня школа N° 19 — вулиця Андріївська, 1;
• Середня загальноосвітня школа N° 20 імені Олександра Стовби — вулиця Олександра Стовби, 2;
• Навчально-виховнийкомплекс N° 37 — вулиця В'ячеслава Чорновола 34/22;

Заклади культури

• Палац культури «Хімік» при ньому Народний музей ПАТ «ДніпроАзот» — вулиця В'ячеслава Чорновола, 71;

Спорт

• Спортклуб «Промінь» — проспект Конституції, 15;
• Спортклуб «ДніпроАзот» — вулиця В'ячеслава Чорновола, 71;
• Льодовий стадіон «Хімік» (недіючий) — вулиця В'ячеслава Чорновола, 71;

Парки

• Парк Хіміків, при ньому «Розарій»;

Пам'ятники

• Бюст Героя Радянського Союзу, учасника Афганської війни, поета Олександра Івановича Стовби — вулиця О. І. Стовби;
• Обеліск загиблим бійцям загону Червоної гвардії Г. М. Баглія — вулиця Січеславський Шлях, станція Запоріжжя — Кам'янське;

Транспорт

До Соцміста ходить 2-й маршрут трамваю ДМК — вулиця Дунайська.

З'єднують Соцмісто з центром міста маршрутні автобуси N° N° 10; 14.

На станції Запоріжжя-Кам'янське зупиняються приміські поїзди.

Крізь вулицю Січеславський Шлях курсує міжміський маршрут Дніпро — Кам'янське.

На вулиці Вечірній (Невського) у радянський час розташовувався навчальний аеродром, нині покинутий.

За кілька метрів від нього був автопарк (вулиця Дунайська), котрий нині також не функціонує.

Джерела

• Кубанов Д. Як починалося Соцмісто у Кам'янському
• Фишбейн П. К. 80 лет назад в Днепродзержинске были построены первые дома поселка нового типа — Соцгород
• Соцмісто — Кам'янська міська бібліотека імені Тараса Шевченка