Дюрбе Діляри-бікеч
| Дюрбе Діляри-бікеч | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg?lang=uk) | ||||
| Дюрбе Діляри-бікеч | ||||
44°44′48″ пн. ш. 33°52′57″ сх. д. / 44.74667° пн. ш. 33.88250° сх. д. | ||||
| Тип | Тюрбе  | |||
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України[1] | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Бахчисарай | |||
| Тип будівлі | дюрбе | |||
| Будівництво | 1764 | |||
| Реліквії | поховання Діляри-бікеч | |||
.svg?lang=uk)  Дюрбе Діляри-бікеч (Автономна Республіка Крим) | ||||
 | ||||
 Дюрбе Діляри-бікеч у Вікісховищі | ||||
Дюрбе Діляри-бікеч (крим. Dilâra bikeç dürbesi) — усипальниця XVIII ст. біля Південних воріт бахчисарайського Ханського палацу. Усипальниця зведена над могилою дружини хана Кирим Герая Діляри-бікеч[2]. Відома під назвою «Мавзолей Прекрасної дівчини»[3].
Могильний камінь всередині дюрбе датований 1763 роком[2], проте датою зведення вважається 1764 рік[3].
Дюрбе розташоване на території великого цвинтаря у південно-східному куті Ханського палацу[2] та біля Південних воріт палацу[4]. Входить до пам'яток Бахчисарайського історико-культурного заповідника[5].
Дюрбе Діляри-бікеч є взірцем шатрових дюрбе у Криму та дюрбе-ротондою[2].
Основний план споруди — восьмигранник зі входом із західної сторони[3]. Над входом раніше була мармурова плита з написом: [Хай буде прочитана сура] «Фатіха, за душу покійної й помилуваної Діляри-бікеч»[6]
Низ споруди має цоколь[3]. Стіни зроблені з пиляного вапняку[7]. Стіни завершуються аттиком, на якому стоїть восьмикутний барабан, розвернений на 45°[3]. Кожна грань барабану має пілястри та 4 малі декоративні арки[2]. На фасаді на кожній грані розміщені по 3 декоративні арки, що утворює подвійний пояс[2]. Нижні арки виконані у стилі бароко[2]. Середня арка нижнього ряду на кожній грані утворює віконний отвір із залізними решітками, типовими для татарських пам'яток[2]. На момент обстеження пам'ятки Усеїном Боданінським та Борисом Засипкіним у 1927 році отвори були закладені камінням[2][3].
Купол дюрбе викладений із квадратної обпаленої цегли 0,28*0,28*0,03[2] (що було незвично для типових кам'яних дюрбе[2][3]) та покритий свинцем (пізніше — цементом)[2]. Над замком купола був поставлений «алем» — золочений кований півмісяць на кулях[2].
.jpg?lang=uk)
Всередині стіни та купол були оштукатурені та дуже просто розписані[2]. Також сліди розпису були знайдені на зовнішньому фасаді[3].
Борис Засипкін вбачав в архітектурному стилі дюрбе Діляри-бікеч поєднання східних традицій та західних впливів[3].
Зважаючи на припинення будівництва дюрбе після правління хана Кирим Ґерая через економічний і політичний занепад Кримського ханства, Усеїн Боданінський назвав дюрбе Діляри-бікеч «лебединою піснею розвитку шатрових дюрбе у Криму»[2].
З 2020 року дюрбе Мехмед-бея входить до переліку пам'яток архітектури національного значення під назвою «Гробниця „Дюрбе Диляра-Бикеч“», охоронний номер у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України — 010077/9[8].
Дюрбе Діляри-бікеч зображене на картині італійського і швейцарського художника Карло Боссолі «Бахчисарай».
Через поему «Бахчисарайський фонтан» російського поета Олександра Пушкіна, в якій фігурує вигадана бранка хана Марія Потоцька, полька за походженням, у ХІХ дюрбе Діляри-Бікеч стали називати «Гробницею Марії Потоцької»[9][10]. За мотивами цієї легенди польський поет Адам Міцкевич написав вірш «Гробниця Потоцької», що увійшов до збірки «Кримські сонети».
У ХІХ-ХХ ст. міф про гробницю Марії Потоцької підтримували місцеві мешканці та екскурсоводи Ханського палацу[9][10]. Кримськотатарські письменники також створювали власні інтерпретації легенди про Марію Потоцьку[10].
У відомих документах часів Кримського ханства дюрбе Діляри-бікеч не згадується[9]. Але описи споруди зробили іноземці, які відвідували Бахчисарай в перші десятиліття після російської анексії 1783 року.
Англійська письменниця і мандрівниця Елізабет Крейвен, у 1786 році писала: «… Я побачила якийсь купол, який викликав мою цікавість, і дізналася, що він був збудований як пам'ятник ханської дружини-християнки, яку хан любив так ніжно, що був невтішний після її смерті і поставив будівництво, що містить її останки, щоб втішатися побачивши її»[9].
Петер-Симон Паллас у 1793 році зробив наступний опис: «Над верхнім фруктовим садом стоїть куполоподібний мавзолей з зеленим кулею над куполом: тут похована грузинка, дружина хороброго хана Крим-Гірея»[9].
Павло Сумароков у 1800 році писав: «Трохи подалі видно ще кам'яний купол, споруджений над прахом однієї ханської дружини-християнки, яка їм була пристрасно улюблена»[9].
- Дюрбе Диляры-бикеч (рос.)
- Боданинский У. Татарские «дюрбе»-мавзолеи в Крыму (Из истории искусства крымских татар) //Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. — 1927. — Т. 1.
Память Крыма. Выпуск 83. Хансарай: Мавзолей Диляры-бикеч на YouTube- Таинственная Диляра Бикеч – мать или возлюбленная хана Кырыма Герая? на YouTube
- ↑ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-%D0%BF#Text
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Боданинский У. Татарские «дюрбе»-мавзолеи в Крыму (Из истории искусства крымских татар) //Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. — 1927. — Т. 1.
- ↑ а б в г д е ж и к Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар // Крым: общественно-научный и экскурсионный журнал. — 1927. — № 2 (4).
- ↑ Байцар, Андрій (26 червня 2017). Український Крим. Дюрбе Бахчисарая. baitsar.blogspot.com. Процитовано 04 серпня 2025.
- ↑ Бондаренко, Р.І. (2003). Бахчисарайський історико-культурний заповідник. resource.history.org.u. Процитовано 03 серпня 2025.
- ↑ Дюрбе Діляри-бікеч. www.pslava.info. Процитовано 4 серпня 2025.
- ↑ Дюрбе Діляри-бікеч. 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. www.pslava.info. Процитовано 04 серпня 2025.
- ↑ Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Постанова Кабінета Міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 4 серпня 2025.
- ↑ а б в г д е Гайворонський, Олекса. Легенди Бахчисарайського фонтану Частина IV: Витоки оповіді про Марію Потоцької. fotocvetov.com. Процитовано 4 серпня 2025.
- ↑ а б в Гайворонський, Олекса; Громенко, Сергій (08 січня 2021). Кримське ханство. Фонтан сліз і порятунок Бахчисарая. ua.krymr.com. Процитовано 04 серпня 2025.