Діваков Олександр Володимирович
Олександр Діваков Олександр Володимирович Діваков | |
---|---|
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження | 3 вересня 1982 Тернопіль, Українська РСР, СРСР ![]() |
Смерть | 6 грудня 2022 (40 років) Білогорівка, Соледарська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна ![]() |
Поховання | Микулинецький цвинтар ![]() |
Національність | українець |
Alma Mater | Тернопільська загальноосвітня школа № 10 ![]() |
Військова служба | |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Формування | |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
Олександр Володимирович Діваков (3 вересня 1982, м. Тернопіль — 6 грудня 2022) — український військовослужбовець, молодший сержант 10 ОГШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (2022, посмертно).
Олександр Діваков народився 3 вересня 1982 року в місті Тернополі.
Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 10.
У вересні 2020 року підписав контракт із частиною А4267, що у м. Чернівці, про проходження військової служби в Збройних силах Украйни строком на 3 роки (Наказ
командира вч/А4267 № 195-РС від14.09.2020 року). Був навідником-оператором у військовій частині А3029 військової частини А4267 оперативного командування «Захід»
10-ї окремої гірської-штурмової бригади «Едельвейс», 8 окремого гірського-штурмового батальйону.
Брав участь в АТО.
З початком повномасштабного вторгнення брав участь у бойових діях, перебуваючи у м. Київ, м. Краматорську, с. Сергіївка (Донецька обл.).
Загинув 6 грудня 2022 року виконуючи бойове завдання. Під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка, що на Донеччині, він отримав смертельне поранення.
Похований 8 грудня 2022 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища м. Тернопіль.
Залишилися син Дмитро, мати і брат.
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (6 червня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[1]
- почесний громадянин міста Тернополя (19 грудня 2022, посмертно) — за вагомий особистий внесок у становленні української державності та особисту мужність і героїзм у виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2].
- ↑ Указ президента України №318/2023 Про відзначення державними нагородами України. 6 червня 2023.
- ↑ Д. Олійник. Вісьмом військовослужбовцям присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 19 грудня.
- І. Моргун. У Тернополі попрощалися з військовослужбовцем Олександром Діваковим // Суспільне Новини. — 2022. — 8 грудня.
- Я. Світла. В останню дорогу провели героя з Тернополя Олександра Дівакова // ІНТБ. — 2022. — 8 грудня.
- Ю. Іноземцева. Мріяв повернутись з перемогою. У Тернополі провели в останню путь захисника Олександра Дівакова // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 8 грудня.
![]() |
Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 3 вересня
- Народились 1982
- Уродженці Тернополя
- Померли 6 грудня
- Померли 2022
- Померли в Бахмутському районі
- Поховані на Микулинецькому цвинтарі (Тернопіль)
- Випускники Тернопільської школи № 10
- Військовики 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Почесні громадяни Тернополя
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)