Перейти до вмісту

Еміль Маль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еміль Маль
фр. Émile Mâle Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився2 червня 1862(1862-06-02)[1][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Коммантрі[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 жовтня 1954(1954-10-06)[1][2][…] (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Фонтен-Шаалі[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКоммантрі[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняV округ Парижа Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмистецтвознавець, письменник, викладач університету, історик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВища нормальна школа (1886) і ліцей Людовика Великого Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1][6][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПаризький університет і Французька школа в Римі[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФранцузька академія (6 жовтня 1954)[7], Академія надписів та красного письменства (1954)[8][9], Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії, Британська академія, Національна академія дей-Лінчей, Pontifical Academy of Archaeologyd, Польська академія знань[10], Угорська академія наук, Secció Històrico-Arqueològica de l’Institut d’Estudis Catalansd[11] і Американська академія медієвістики[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1886[3] — 1954[3]
ПосадаVice Chair of the French Academyd[7] і director of the École française de Romed[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиPierre Mâled і Gilberte Émile-Mâled Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Еміль Маль (фр. Émile Mâle, 2 червня 1862, Коммантрі, Овернь — 6 жовтня 1954, Фонтен-Шаалі, Уаза) — французький історик мистецтва, медієвіст. Один із засновників іконографічного методу аналізу художніх творів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Еміль Маль народився у Коммантрі, Овернь (Центральна Франція). Закінчив ліцей у Сент-Етьєні, потім, у 1886 році, Вищу нормальну школу (фр. École normale supérieure) у Парижі. У 1886—1889 роках викладав риторику в ліцеї Сент-Етьєна і в університеті Тулузи. У 1899 році здобув докторський ступінь за книгу про релігійне мистецтво Франції XIII століття (L'Art Religieux du XIII siècle en France). З 1906 року читав у Сорбонні курс історії християнського мистецтва, там же у 1912 році очолив кафедру історії мистецтва.

У 1918 році Е. Маль був обраний членом Академії написів та красного письменства. У 1923—1937 роках, змінивши Луї Дюшена, очолював Французьку академію в Римі. У 1927 році став членом Французької академії.

Еміль Маль помер 6 жовтня 1954 року.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У юності Маль захоплювався читанням Гомера, знав давньогрецьку й латинську мови, мав намір зайнятися вивченням античного мистецтва. Але «осяяння» прийшло з вивченням середньовічної християнської культури. Еміль Маль мав рідкісний літературний дар, його книги про середньовічне мистецтво Франції захопливі як романи. Не випадково його обрали до членів Французької академії як літератора. Ж. Базен порівнював Еміля Маля з Шампольоном, який розшифрував єгипетські ієрогліфи. «Тисячі розрізнених зображень, — писав Ж. Базен, — завдяки запропонованій цим новоявленим Шампольоном розшифровці вишиковуються у продуману систему, де відображена вся сума знань тієї епохи, справді „всесвітнє зерцало“. Саме так називалася велика енциклопедія, складена за часів Людовіка Святого ройомонтським ченцем Вінсентом з Бове, — Еміль Маль користувався цією книгою як своєрідним путівником крізь лабіринти образів, як, втім, до нього чинив і Дідрон».

Маля називали чарівником, романтиком іконографічного методу та «лицарем середньовіччя». Він вивчив величезну кількість літературних текстів і порівнював їх із зображеннями на книжкових мініатюрах і скульптурах готичних соборів. Нині такий метод називають іконографічним, але на той час Маль був його першовідкривачем. Його шляхом пішли Андре Грабар, Абі Варбург, Ервін Панофскі, розробляючи методологію іконологічного аналізу творів образотворчого мистецтва.

Примітно, що ідея нового наукового методу, застосованого Малем на прикладі французького мистецтва, як повідомляв Базен, формувалася під час перебування у Італії 1886 року. За словами Маля, він пережив осяяння, вивчаючи складні багатофігурні композиції фресок Андреа Бонайуті в Іспанській капелі церкви Санта-Марія-Новелла у Флоренції і подумки зіставляючи її зображення з літературно-філософським спадщиною домініканського ордену. Він ретельно вивчив «Іконологію» Чезаре Ріпи, першим став порівнювати пам'ятки західноєвропейського та східноєвропейського, зокрема візантійського мистецтва. А потім звернувся до бароко як «найвищого втілення християнського мистецтва», показав його зв'язки з пам'ятками романської культури. Це було в ті часи, коли мистецтво бароко сприймали переважно негативно.

1932 року Еміль Маль опублікував книгу «Релігійне мистецтво після Тридентського собору», в якій порівняв досягнення середньовічного християнського мистецтва і мистецтво бароко, поставивши їх на одну духовну висоту. У книгах «Рим та його старовинні храми» (1942), «Кінець язичництва в Галлії та найдавніші християнські базиліки» (1950) Еміль Маль намітив витоки та межі єдиної енциклопедії християнського мистецтва за п'ятнадцять століть. До цього Маль мав намір додати монографію про Карла Великого, але смерть завадила йому здійснити свій задум.

Еміль Маль є автором великої кількості публікацій про церкви та собори Франції (Реймський, Шартрський, собор в Альбі). Основна заслуга Маля полягає і в тому, що в епоху, коли історія мистецтв ще сприймалася як розвага аристократів, він застосував до неї суто наукові методи[13]. Йому, зокрема, належить загальноприйнята нині теза у тому, що середньовічне образотворче мистецтво є «німою проповіддю», тобто втілює у наочній художній формі вищі релігійні ідеї.

Основні публікації

[ред. | ред. код]
  • 1899: «Релігійне мистецтво XIII століття у Франції» (L'Art Religieux du XIII siècle en France)
  • 1908: «Релігійне мистецтво пізнього середньовіччя у Франції».
  • 1917: Німецьке та французьке мистецтво в Середні віки
  • 1922: Релігійне мистецтво XII століття у Франції (L'Art religieux au XIIe siècle en France)
  • 1927: Мистецтво та художники в Середньовіччі (Art et artistes du Moyen Âge)
  • 1932: Релігійне мистецтво після Тридентського Собору, вивчення іконографії кінця XVI, XVII і XVIII століть в Італії, Франції, Іспанії та Фландрії (L'Art religieux après le Concile de Trente, étude sur l'iconographie de la fin du XVIe, du XVIIe et du XVIIIe siècles en Italie, en France, en Espagne et en Flandre)
  • 1942: Рим та його старовинні храми (Rome et ses vieilles églises)
  • 1943: Ранньохристиянські мозаїки IV—VII століть (Les Mosaïques chrétiennes primitives du IVe au VIIe siècle)
  • 1945: Релігійне мистецтво XII—XVIII століть (L'Art religieux du XIIe au XVIIIe siècle)
  • 1948: Собор Нотр-Дам у Шартрі (Notre-Dame de Chartres)
  • 1950: Кінець язичництва в Галлії та найдавніші християнські базиліки.
  • 1950: Собор в Альбі (La Cathédrale d'Albi)
  • 1950 : Історія мистецтва. У 2-х т. (Histoire de l'art)
  • 1958: Святі сподвижники Христа (Les Saints Compagnons du Christ)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г д RKDartists
  4. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  5. ↑ а б в г д Annuaire des membres de l’École française de Rome: 1873-2020 / École française de Rome — Rome: 2020. — P. 119, 200.
  6. ↑ а б CONOR.Sl
  7. ↑ а б Académie française
  8. ↑ www.aibl.fr
  9. ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  10. ↑ http://rcin.org.pl/Content/14905/WA488_5871_P1765_R1927-1928-RPAU.pdf
  11. ↑ http://apmembres2.iec.cat/detall.aspx?pkMembrePLE=21
  12. ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow
  13. ↑ Inscriptions Mâle Émile (фр.). Académie des Inscriptions et Belles-Lettres. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміль_Маль&oldid=46018021