Перейти до вмісту

Журавель Ярослав Сергійович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Журавель.
Ярослав Журавель
Ярослав Сергійович Журавель
 Сержант
Загальна інформація
Народження8 березня 1980(1980-03-08)
с. Андріївка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, Україна
Смерть13 липня 2020(2020-07-13) (40 років)
поблизу смт Зайцеве, Бахмутський район, Донецька область, Україна
(поранення)
Національністьукраїнець
Псевдо«Ярік»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Морська піхота
Формування
 137 ОБМП
Війни / битви

Російсько-українська війна

Командування
командир 3-го розвідувального відділення розвідвзводу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Яросла́в Сергі́йович Жураве́ль (8 березня 1980, с. Андріївка, Україна — 13 липня 2020, поблизу смт Зайцеве, Україна) — український військовик, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ярослав Журавель народився 8 березня 1980 року у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області України.

З весни 2015 року на російсько-українській війні. Служив у 20-му окремому мотопіхотному батальйоні 93-ї бригади, в 35-ту окрему бригаду морської піхоти розвідник перевівся у 2019 році із 93 ОМБр «Холодний Яр» разом зі своїм, нині загиблим, командиром Дмитром Красногрудем.

Пройшов такі гарячі точки, як Мар'їнка, Піски, авдіївська промзона, Трьохізбенка, Гранітне.

Ярослав був у групі з саперів та представників СЦКК, які вирушили забирати тіло командира розвідувального взводу Дмитра Красногрудя, що підірвався на міні. В евакуаційній групі, яку спорядили 13 липня, сержант Журавель йшов першим, у тій же групі перебував Микола Ілін. Російські терористи почали обстрілювати групу евакуації, попри «режим тиші», узгоджений через ОБСЄ[1].

Опісля обстрілу поранений Ярослав залишився на полі бою без допомоги, незважаючи на те, що президент Зеленський "взяв під свій особстий контроль"[2] цю ситуацію. Сержанта бачили з дрона української розвидки, в перші часи він сам оказував собі допомогу, але команда на його врятування так і не була відправлена. Через три дні, приблизно 16 липня стало зрозуміло, що сержант загинув від поранень. 21 липня тіло сержанта передали на контрольовану урядом України територію.[3]

Видання Zaxid.net стверджувало, що "три дні поспіль росіяни не давали проводити пошукову операцію"[3], однак Сергій Журавель, батько загиблого сержанта звинуватив Зеленського в тому, що той заборонив відряджати на порятунок бійця додатковий підрозділ спецпризначенців, в наслідок чого Ярослав Журавель втратив забагато крові й згодом помер. Сергій Журавель написав заяву до ДБР з вимогою відкрити кримінальну справу проти президента Володимира Зеленського через смерть його сина.[4].

«Це не президент країни. Це просто людина-порожнеча, яка вбила мого сина своїми заявами, що він все бере під особистий контроль. І тоді жодну спецоперацію не проводили, хоча люди чекали. Спецпризначенці чекали, щоб винести пораненого бійця. Цього не було зроблено тільки з наказу президента України Зеленського Володимира», – заявив батько Ярослава Журавля[5]

ДБР відмовила порушувати справу, тоді Сергій Журавель звернувся до суду і 22 грудня 2020 року Печерський районний суд Києва задовольнив скаргу батька загиблого Ярослава Журавля, зобов’язавши ДБР відкрити провадження щодо верховного головнокомандувача Володимира Зеленського по факту бездіяльності, яка призвела до смерті бійця[6].

Ярослав Журавель був похований 23 липня 2020 року в селі Андріївка, на Дніпропетровщині, де народився і виріс[7].

3 серпня була створена електронна петиція за надання Ярославу Журавлю звання Герой України (посмертно)[8].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 5 серпня 2020 року, Указом Президента України № 304/2020, — за особисту мужність i самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9].
  • Медаль «За військову службу Україні»[10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кілька днів помирав у "сірій зоні": на Дніпропетровщині попрощалися із Ярославом Журавлем. 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 28 липня 2020.
  2. ↑ Президент України Володимир Зеленський тримає під особистим контролем ситуацію з убивством військового медика, Сайт Президента України, 14 липня 2020
  3. ↑ а б Стало відоме ім'я третього загиблого українського воїна під Зайцевим [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.], Zaxid.net, 22 липня 2020 р.
  4. ↑ Батько загиблого військового поскаржився на Зеленського до ДБР та ОГПУ. Чого він вимагає / Суспільне Новини, 23 жовтня 2020
  5. ↑ Батько загиблого бійця подав до ДБР заяву, де звинувачує Зеленського в смерті сина / Суспільне Дніпро, 23 жовтня 2020
  6. ↑ Суд зобов’язав ДБР відкрити провадження проти Зеленського через загибель бійця / Радіо Свобода, 22 грудня 2020
  7. ↑ На Дніпропетровщині прощаються з морпіхом, загиблим при спробі евакуації тіла свого командира [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.], Суспільне Новини, 23 липня 2020 р.
  8. ↑ Про надання сержанту ЗСУ, Журавлю Ярославу Сергійовичу, звання «Герой України» (посмертно) Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
  9. ↑ Указ Президента України від 5 серпня 2020 року № 304/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ Указ Презилента України № 238/2018
  11. ↑ Суд зобов'язав ДБР відкрити провадження проти Зеленського через загибель бійця. 22.12.2020, 20:42 [Архівовано 22 грудня 2020 у Wayback Machine.]
    Суд зобов'язав ДБР відкрити справу проти президента через загибель солдата. 22.12.2020, 21:10 [Архівовано 23 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Журавель_Ярослав_Сергійович&oldid=45956872