Завод кальцинованої соди в Монфальконе
Завод кальцинованої соди в Монфальконе – колишнє підприємство хімічної промисловості на північному сході Італії.
Будівництво заводу відбувалось в часи належності Монфальконе до Австро-Угорщини. Проєкт реалізувала компанія Adriawerke, заснована підприємцем з Будапешту, який вже володів у Далмації вугільними копальнями. Майданчик обрали поряд з пагорбом Сант-Антоніо, де організували розробу покладів вапняку (з останнього випалюють вапно – важливу сировину для продукування кальцинованої соди). Перші дії за проєктом припали на 1911 рік, а в 1913-му завод почав роботу.
Вже за два роки Італія вступила у Першу світову війну. Лінія фронту проходила неподалік від Монфальконе, так що італійці вважали небезпечними високі труби содового заводу, з яких могло вестись спостереження за їх позиціями. Як наслідок, 29 травня 1915-го італійські емсінці Artigliere, Bersagliere, Garibaldino та Lanciere (під прикриттям есмінців Alpino, Corazziere та Pontiere) провели бомбардування Adriawerke, яке повторилось у червні. Завод зазнав важких пошкоджень та був вимушений припинити роботу.
Після завершення війни Монфальконе перейшло до Італії. Содовим заводом спершу опікувалась компанія Adria Soda, а в 1928-му його придбала бельгійська компанія Solvay, що облаштувала поставки вапняку з копальні Добердо, яку сполучили із заводом канатною дорогою. Іншу ключову сировину – хлорид натрію – постачав сардинський соляний промисел Конті-Веккі.
До асортименту майданчику також входила каустична сода, отримана з кальцинованої методом каустифікації (реакція з гашеним вапном), та хлорид кальцію (супутній продукт процесу виробництва кальцинованої соди).
В 1960-х роках Solvay вирішила зосередити своє італійське виробництво соди на заводі у Розіньяно і в 1969-му майданчик в Монфальконе припинив її виробництво (в подальшому Solvay задіяла його для роботи з полімерами).[1][2][3][4][5][6]
- ↑ I 60 anni che hanno cambiato Monfalcone. Il Piccolo (італ.). 24 січня 2014. Процитовано 4 грудня 2025.
- ↑ THE HISTORY OF THE PORT OF MONFALCONE. Remember Adrijo (амер.). Процитовано 4 грудня 2025.
- ↑ Rosignano Solvay la fabbrica-Dal 1924 le ciminiere sono due. www.lungomarecastiglioncello.it. Процитовано 4 грудня 2025.
- ↑ ervice/PDF/PDFServer/BGT/425 (PDF).
- ↑ Polimerica.it. Ineos Film chiude Monfalcone. Polimerica.it (Italiano) . Процитовано 4 грудня 2025.
- ↑ Bullian, Enrico (1 грудня 2014). La cooperazione di consumo nel Monfalconese nella seconda metà del Novecento. Diacronie. Studi di Storia Contemporanea (італ.) (N° 20, 4). doi:10.4000/diacronie.1796. ISSN 2038-0925.
{{cite journal}}:|issue=має зайвий текст (довідка)