Західно-Сибірська нафтогазоносна провінція
| Західно-Сибірська нафтогазоносна провінція | ||||
 | ||||
| Названо на честь |
Західний Сибір  | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип |
нафтогазоносна область provinced | |||
| Континент |
Азія | |||
| В межах геооб'єкту |
Західно-Сибірська плита | |||
| Країна |
 Росія і  СРСР | |||
| Регіон |
Омська область Новосибірська область Томська область Тюменська область | |||
| Площа |
2 200 000 км²[1] | |||
|
| ||||
Західно-Сибірська нафтогазоносна провінція — розташована в Тюменській, Томській, Новосибірській і Омській області РФ.
Перше родовище газу (Березовське) відкрите в 1953 році, нафти (Шаїмське) — в 1960 р. До кінця XX століття виявлено понад 310 родовищ. Половина перспективної на нафту і газ тер. знаходиться за Полярним колом. Інтенсивне освоєння родовищ здійснюється з 60–70-х років XX ст.
Площа становить 2,2 млн км². Включає Приуральську, Фроловську, Каймисовську, Пайдугинську, Васюганську, Середньообську, Надим-Пурську, Пур-Тазовську, Гиданську і Ямальську нафтогазоносні обл. Найзначніші родовища: Самотлорське, Мамонтовське, Федоровське, Вар'єганське, Усть-Баликське, Муравлінківське (нафтові); Уренгойське, Ямбургзьке, Бованенківське, Заполярне, Ведмеже, Харасавейське (газові і газоконденсатні). Тектонічно провінція пов'язана з Західно-Сибірською плитою. Продуктивні горизонти приурочені до відкладів юри і крейди, знаходяться на глиб. 0,7-4 км. Поклади пластові, склепінчасті, літологічно обмежені і масивні. Нафти в осн. сер. густини, малосірчисті, малосмолисті з невисоким вмістом парафінів. Газ метановий, конденсат важкий, нафтенового типу та легкий, парафінового типу.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.