Казимир Антоній Водзіцький
Казимир Антоній Водзіцький | |
---|---|
![]() | |
Народився | 1900[1][2][…] ![]() Оліїв, Зборівський район, Тернопільська область, СРСР ![]() |
Помер | 1987[1][2][…] ![]() Веллінгтон, Нова Зеландія ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | орнітолог, зоолог, дипломат ![]() |
Галузь | зоологія[4], орнітологія[4] і дипломатія[4] ![]() |
Alma mater | Ягеллонський університет ![]() |
Знання мов | польська, англійська |
Заклад | Університет імені Адама Міцкевича у Познані ![]() |
Членство | Польське наукове товариство на чужиніd ![]() |
Рід | Водзіцькі гербу Леліваd ![]() |
У шлюбі з | Maria Wodzickad ![]() |
Діти | Maria Manika Wodzickad[5] ![]() |
Нагороди | |
Казимир Антоній Водзіцький, граф гербу Леліва (пол. Kazimierz Antoni Wodzicki; 04.02.1900, с. Оліїв, нині — село в Зборівській міській територіальній громаді Тернопільського району Тернопільської області — 15.06. 1987, м. Веллінгтон, Нова Зеландія) — польський зоолог, орнітолог, дипломат. Кавалер Командорського хреста ордена Відродження Польщі та Ордену Британської імперії. Почесний доктор Університету Вікторії. Внук Казимира Водзіцького.
Народився в селі Оліїв у родині Александра Людвіка Водзіцького (1860—1941), останнього власника Олієва, та Марії Кароліни Дзєдушицької (1876—1956)[6]. Його дід — Казимир Водзіцький (1816—1889) — був відомим орнітологом і політичним діячем.
Вищу освіту Казимир Антоній Водзіцький здобув на сільськогосподарському факультеті Ягеллонського університету, де згодом захистив докторську дисертацію (1930, 1934).
З 1934 по 1935 рік читав лекції з розведення тварин в Університеті імені Адама Міцкевича у Познані.
З 1935 по 1939 рік він був професором і завідувачем кафедри анатомії та гістології тварин у Вищій школі сільського господарства у Варшаві.
Його учнем був зокрема Влодзімєж Пухальський — майбутній класик польської природничої документалістики.
З початком Другої світової війни родина Водзіцьких зазнала репресій: батько помер у засланні, сам Казимир був заарештований НКВС. Йому вдалося виїхати до Італії, потім — до Франції, Великої Британії, а згодом — до Нової Зеландії.
У 1941—1945 роках Водзіцький був генеральним консулом польського уряду в еміграції в Новій Зеландії. Завдяки його дипломатичній активності та ініціативі його дружини Марії Дунін-Борковської в 1944 році до Нової Зеландії з совєтських таборів та поселень було евакуйовано 733 польських дітей[7].
Після війни Водніцький залишився в Новій Зеландії й повернувся до науки. Він заснував відділ екологічних досліджень тварин при Департаменті наукових досліджень, організовував експедиції в Океанію, вивчав вплив інвазивних видів (зокрема гризунів) на екосистеми островів. Його дослідження бакланів, морських птахів, а також проблем біологічної рівноваги стали класикою екології у Південній півкулі.
Він читав лекції в Університеті Вікторії у Веллінгтоні, був членом Королівського товариства Нової Зеландії, Польського наукового товариства за кордоном, почесним членом Екологічного товариства Нової Зеландії.
Окрім наукової діяльності, Водзіцький залишався активним у громадському житті. Підтримував польських емігрантів, брав участь у створенні польських асоціацій у Новій Зеландії, сприяв відкриттю курсів польської мови у Веллінгтоні. У 1960-х роках, під час політичної «відлиги», кілька разів відвідував Польщу.
Помер в 1987 році у Веллінтоні.
- Почесний президент Французького зоологічного товариства (1940)
- Офіцер ордена Британської імперії (1976)
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1985, посмертно — 2011)[8]
- Почесний доктор Університету Вікторії (1980)
- Почесний член Новозеландського екологічного товариства (1984)
- Pochodzenie ptaków. Wykład habilitacyjny wygłoszony na Wydziale Rolniczym Uniwersytetu Jagiellońskiego dnia 1 marca 1930 r. (1931)
- Über die Unbeständigkeit der Hühner der Faverollesrasse auf Grund der Spaltung einiger morphologischer Merkmale in einer Population von Faverolleshennen, Sektion für Züchtungsbiologie des Zootechnischen Landes-Forschungsinstitutes in Brünn. Tschechoslowakei, w: «Zeitschrift für Züchtung». Reihe B, «Tierzüchtung und Züchtungsbiologie einschließlich Tierernährung», v34 n2 (January-December 1936), s. 241—268. ISSN 0179-9789
- Interim report on wild life problems in New Zealand (1947)
- Introduced mammals of New Zealand. An ecological and economic survey (1950)
- The use of Japanese weasels to control rats in Pacific Islands (1968)
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Oliver W. H., Orange C. Dictionary of New Zealand Biography — Auckland University Press, 1990.
- ↑ а б в NUKAT — 2002.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ https://medium.com/@nxdalton/whatawhata-hill-country-research-station-memories-part-2-9f5088f6a840
- ↑ Galeria - Olejów na Podolu. www.olejow.pl. Процитовано 27 липня 2025.
- ↑ Pahiatua - "Mała Polska" małych Polaków. muzeum.zory.pl. Процитовано 27 липня 2025.
- ↑ Kazimierz i Maria Wodziccy odznaczeni pośmiertnie za pomoc polskim dzieciom.
Ткачов, С. Водніцький Казимир-Антоні [Текст] / С. Ткачов // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 Т. Т. 1 А — Й / голова редкол. Г. Яворський. — Тернопіль, 2004. — С. 293.
- Народились 1900
- Уродженці Олієва
- Померли 1987
- Померли у Веллінгтоні
- Випускники Ягеллонського університету
- Науковці Познанського університету
- Офіцери ордена Британської імперії
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Польські колекціонери
- Польські орнітологи
- Польські громадські діячі
- Польські графи Священної Римської імперії
- Графи Королівства Галичини та Володимирії