Качолота чорночуба
| ?Качолота чорночуба | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Горнерові (Furnariidae) |
| Рід: | Качолота (Pseudoseisura) |
| Вид: | Качолота чорночуба |
| Біноміальна назва | |
| Pseudoseisura lophotes (Reichenbach, 1853) | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Homorus lophotes | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pseudoseisura lophotes |
 Віківиди: | Pseudoseisura lophotes |
 EOL: | 1050166 |
 ITIS: | 562543 |
 МСОП: | 22702740 |
 NCBI: | 183169 |
Качоло́та чорночуба[2] (Pseudoseisura lophotes) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Південній Америці.
_(8077630048).jpg?lang=uk)
Довжина птаха становить 26 см. Верхня частина тіла темно-коричнева. Пера на тімені темні, сіруваті, формують помітний чуб. Надхвістя і хвіст темно-руді. Обличчя і горло руді, нижня частина тіла коричнева. Райдужки жовті.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. l. lophotes (Reichenbach, 1853) — південна Болівія (південь Санта-Крусу, схід Тарихи), західний Парагвай;
- P. l. argentina Parkes, 1960 — північна і центральна Аргентина (від провінцій Катамарка, Сантьяго-дель-Естеро і Коррієнтес на південь до Мендоси, Ла-Пампи і Буенос-Айреса), Уругвай і крайній південний захід Бразилії (захід штату Ріу-Гранді-ду-Сул).
Чорночубі качолоти мешкають в Болівії, Аргентині, Парагваї, Уругваї і Бразилії. Вони живуть в сухих, тропічних лісах, чагарникових заростях і саванах Гран-Чако та в пампі. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря.
Чорночубі качолоти зустрічаються невеликими зграйками. Живляться комахами. яких шукають серед опалого листя та на землі.
- ↑ BirdLife International (2016). Pseudoseisura lophotes. Архів оригіналу за 22 Лютого 2022. Процитовано 9 Лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 Січня 2022. Процитовано 09 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |