Перейти до вмісту

Кеплер-69c

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кеплер-69с
Художнє враження про систему (розміри в масштабі) порівняно з планетами з внутрішньої Сонячної системи з їхніми відповідними зонами, придатними для життя.
Відкриття
ВідкривачКеплер
Дата відкриття18 квітня 2013
Метод відкриттяТранзитна фотометрія
Орбітальні характеристики
Велика піввісь0,74 ± 0,011 а. о.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Середній радіус орбіти2,247 ± 0,131 Радіус Землі[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ексцентриситет

0.14+0.18
−0.1[3]

[4]
Орбітальний період242.4613±0.006[5][3][4] дн
Нахил орбіти89,901 ± 0,011 °[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Фізичні характеристики
Середній радіус2.17+0.02
−0.08[6] Шаблон:Радіус Землі
Маса2.14 Шаблон:Earth mass[7]
Середня густина2.36 g см–3[7]
Нахил осі89.85+0.03
−0.08[5][4]
ТемператураTeq: 325 К (52 °C; 125 °F)
Surface: 548 К (275 °C; 527 °F)[nb 1]
Видима зоряна величина2.17+0.02
−0.08[6] Шаблон:Earth radius
CMNS: Кеплер-69с у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кеплер-69c[8][9][10] (також відомий під позначенням "Об'єкт інтересу Кеплера" KOI-172.02)[11][12]— це підтверджена екзопланета типу «суперземля»; ймовірно, є кам'янистою та обертається навколо власної зорі Кеплер-69, яка в свою чергу є подібною до Сонця. Разом з двома іншими екзопланетами, зоря була відкрита космічним апаратом NASA Kepler. Планета розташована приблизно за 2380 світлових років від Землі[13].

Кеплер-69c обертається навколо своєї зорі на відстані 0,75 а. о. (112 000 000 км; 70 000 000 миля)[14] від своєї материнської зорі з орбітальним періодом приблизно 242,46 дня, має масу щонайменше в 2,14 раза більшу за земну[15] та радіус приблизно в 2,2 раза більший за земний[14]. Початкові результати досліджень показали, що планета може бути придатною для життя, проте оновлений аналіз показує, що Кеплер-69c знаходиться на внутрішньому краю зони життя або навіть за її межами, і тому, високоймовірно, нагадує планету Венера за температурами та умовами занадто високими для підтримки будь-якого життя. Це робить її непридатною для життя[15].

Про відкриття екзопланети було оголошено у NASA у квітні 2013 року в рамках публікації даних космічного апарату «Кеплер». Екзопланету було знайдено за допомогою транзитного методу, за допомогою якого вимірюється ефект затемнення, який планета викликає під час проходження перед своєю зіркою.

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Маса, радіус і температура

[ред. | ред. код]

Кеплер-69c — це суперземля, або ж екзопланета, радіус і маса якої більші за земні, але менші за масу крижаних гігантів Урана та Нептуна. Її рівноважна температура оцінюється в 325 К (52 °C; 125 °F), але, ймовірно, має набагато гарячішу температуру поверхні у 548 К (275 °C; 527 °F). Її маса оцінюється приблизно в 2,14 мас Землі та радіус 1,71 радіусів Землі[15][8]. Ці характеристики роблять її аналогом планети Венера, але масивнішим, тому її називають «суперВенерою»[15].

Материнська зоря

[ред. | ред. код]

Планета обертається навколо зорі (G-типу) під назвою Кеплер-69, навколо якої обертаються загалом дві планети. Зірка має масу 0,81 M☉ та радіус 0,93 R☉[8]. Температура її поверхні становить 5638 К, а її вік оцінюється приблизно в 9,8 мільярда років[8], що означає, що вона, ймовірно, наближається до кінця свого існування. Сонцю, до прикладу, є близько 4,6 мільярда років[16], а температура його поверхні становить 5778 К[17].

Видима зоряна величина, або наскільки яскравою вона виглядає з точки зору Землі, становить 13,7[8]. Таким чином, Кеплер-69 є занадто тьмяною, щоб її можна було побачити неозброєним оком.

Орбіта

[ред. | ред. код]

Кеплер-69c обертається навколо своєї зорі кожні 242 дні на відстані, що в 0,64 рази перевищує відстань від Землі[8]. Це дуже схоже на період обертання Венери та її відстань у Сонячній системі .

Пропонована життєпридатність

[ред. | ред. код]
Художнє уявлення про порівняння планети, подібної до Венери, та планети, подібної до Землі. Згідно з останніми дослідженнями, планета Кеплер-69c, швидше за все, є суперВенерою, аналогічною самій Венері, але масивнішою та абсолютно непридатною для життя.

У ЗМІ було оголошено, що ця екзопланета, разом з екзопланетами Kepler-62e та Kepler-62f, знаходяться в « зоні, придатній для життя» зорі — області, де на поверхні планети може існувати рідка вода. Її описували як одну з планет, найбільш схожих на Землю за розміром і температурою, які знаходили за весь час, і, за словами вчених, «головного кандидата на існування позаземного життя»[18].

Через невизначеності в параметрах зір, похибки значень потоку падаючого випромінювання на цю планету досить великі, до 1,91 +0.43
−0.56 разів перевищення рівня Землі. Використовуючи номінальні параметри, планета знаходиться занадто близько до зорі, щоб бути придатною для життя, хоча невизначеності допускають можливість того, що вона насправді може знаходитися у найглибшій області зони життя та бути пустельною планетою[19]. Проте навіть за умови найнижчої похибки при вимірюванні, зоряний потік у 1,35 S🜨 все ще буде достатньо високим, щоб википіти будь-які океани. Більш актуальиний аналіз показав, що планета, ймовірно, є більше схожою на Венеру, яка відома як одне з найнесприятливіших місць для життя в Сонячній системі, і тому навряд чи буде придатною для життя таких організмів[15].

Уявлення художника про Кеплер-69c як екзопланету "суперВенера".

Відкриття

[ред. | ред. код]

У 2009 році космічний апаратвід NASA «Кеплер» спостерігав за зірками за допомогою власного фотометра – інструменту, який він використовує для виявлення транзитних подій, під час яких планета проходить перед своєю зорею та затемнює її на короткий і відносно регулярний проміжок часу. В останньому тесті Кеплер спостерігав 50000 зір у каталозі вхідних даних Кеплера, включаючи Кеплер-69. Попередні світлові криві були надіслані науковій команді Кеплера для аналізу, яка вибрала з цієї групи очевидних планетарних супутників для подальшого спостереження в обсерваторіях. Спостереження за потенційними кандидатами в екзопланети проводилися з 13 травня 2009 року по 17 березня 2012 року. Після спостереження за відповідними транзитами, які для Кеплер-69c відбувалися приблизно кожні 242 дні (як її орбітальний період), зрештою було зроблено висновок, що за періодичні 242-денні транзити відповідає планетарне тіло. Про відкриття, а також про планетну систему зірки Кеплер-62, було оголошено 18 квітня 2013 року[8].

9 травня 2013 року на слуханнях у Конгресі, організованих двома підкомітетами Палати представників США, обговорювалося питання «Відкриття екзопланет: чи знайшли ми інші Землі?», що було викликано відкриттям екзопланети Кеплер-69c, а також Kepler-62e та Kepler-62f . У пов'язаному спеціальному випуску журналу Science, опублікованому раніше, були описані відкриття екзопланет[20].

Визначні екзопланети – космічний телескоп "Кеплер"
Порівняння розмірів планет Kepler-69c, Kepler-62e, Kepler-62f та Землі .



Екзопланети – це враження художників. 		Обсяг пошуку космічного телескопа «Кеплер» у контексті галактики Чумацький Шлях .

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На основі вдосконалених моделей Кеплер-69c після того, як її було визнано непридатною для життя.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Buchhave L. A., Rowe J. F., Borucki W. J. et al. Validation of Small Kepler Transiting Planet Candidates in or near the Habitable Zone // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2017. — Vol. 154, Iss. 6. — P. 264. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.3847/1538-3881/AA984B — arXiv:1711.01267
  2. ↑ Berger, Travis A., Huber, Daniel, Gaidos, Eric et al. Revised Radii of Kepler Stars and Planets Using Gaia Data Release 2 // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2018. — Vol. 866, Iss. 2. — P. 99. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.3847/1538-4357/AADA83 — arXiv:1805.00231
  3. ↑ а б Barclay, Thomas (2013). A super-Earth-sized planet orbiting in or near the habitable zone around a Sun-like star. The Astrophysical Journal. 768 (2): 101. doi:10.1088/0004-637X/768/2/101.
  4. ↑ а б в Staff. NASA Exoplanet Archive - KOI-172.02. Caltech. Процитовано 11 січня 2013.
  5. ↑ а б Staff (7 січня 2013). Kepler KOI Search Results for KOI-172.02. Space Telescope Science Institute. Процитовано 11 січня 2013.
  6. ↑ а б Berger, Travis A.; Huber, Daniel; Gaidos, Eric; van Saders, Jennifer L.; Weiss, Lauren M. (1 вересня 2020). The Gaia-Kepler Stellar Properties Catalog. II. Planet Radius Demographics as a Function of Stellar Mass and Age. The Astronomical Journal. 160 (3): 108. arXiv:2005.14671. Bibcode:2020AJ....160..108B. doi:10.3847/1538-3881/aba18a. ISSN 0004-6256. Kepler-69c's database entry at VizieR.
  7. ↑ а б Kane, Stephen та ін. (2013). A Potential Super-Venus in the Kepler-69 System. The Astrophysical Journal Letters. 770 (2): L20. arXiv:1305.2933. Bibcode:2013ApJ...770L..20K. doi:10.1088/2041-8205/770/2/L20. S2CID 9808447.
  8. ↑ а б в г д е ж Barclay, Thomas (2013). "A super-Earth-sized planet orbiting in or near the habitable zone around Sun-like star". Т. 768. The Astrophysical Journal. arXiv:1304.4941. Bibcode:2013ApJ...768..101B. doi:10.1088/0004-637X/768/2/101.
  9. ↑ Overbye, Dennis (2013). "2 Good Places to Live, 1,200 Light-Years Away". New York Times.
  10. ↑ Johnson, Michele; Harrington, J.D. "NASA's Kepler Discovers Its Smallest 'Habitable Zone' Planets to Date". NASA. Архів оригіналу за 2020.
  11. ↑ Staff. "NASA Exoplanet Archive -KOI-172.02". Caltech.
  12. ↑ Johnston, Wm. Robert (2011). "List of Extrasolar Planets". JohnstonArchive.com.
  13. ↑ Kepler-69 c - NASA Science (амер.). 16 березня 2016. Процитовано 28 травня 2025.
  14. ↑ а б Berger, Travis A.; Huber, Daniel; Gaidos, Eric; van Saders, Jennifer L.; Weiss, Lauren M. (2020). "The Gaia-Kepler Stellar Properties Catalog. II. Planet Radius Demographics as a Function of Stellar Mass and Age". Т. 160. The Astronomical Journal. с. 108. arXiv:2005.14671. Bibcode:2020AJ....160..108B. doi:10.3847/1538-3881/aba18a. ISSN 0004-6256.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ а б в г д Kane, Stephen (2013). "A Potential Super-Venus in the Kepler-69 System". Т. 720. The Astrophysical Journal Letters. arXiv:1305.2933. Bibcode:2013ApJ...770L..20K. doi:10.1088/2041-8205/770/2/L20.
  16. ↑ Fraser Cain (16 вересня 2008). How Old is the Sun?. Universe Today. Процитовано 19 лютого 2011.
  17. ↑ Fraser Cain (15 вересня 2008). Temperature of the Sun. Universe Today. Процитовано 19 лютого 2011.
  18. ↑ Moskowitz, Clara (2013). "Most Earth-Like Alien Planet Possibly Found". Space.com.
  19. ↑ L. Kaltenegger; D. Sasselov (2013). Water Planets in the Habitable Zone: Atmospheric Chemistry, Observable Features, and the case of Kepler-62e and -62f. arXiv:1304.5058v1 [astro-ph.EP].
  20. ↑ Special Issue: Exoplanets. Science. 340 (6132). 3 травня 2013. Процитовано 18 травня 2013.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кеплер-69c&oldid=45374224