Перейти до вмісту

Коломієць Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрій Володимирович Коломієць
Народився8 травня 1993(1993-05-08) (32 роки)
с. Вікторівка, Миронівський район, Київська область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
У шлюбі зГалина Геннадіївна Коломієць (Заліханова)
Діти4

Андрій Володимирович Коломієць (нар. 8 травня 1993, с. Вікторівка, Київська область, Україна[1]) — український політичний в'язень, учасник Революції гідності. З 2017 року відбував «покарання» в Краснодарі у РФ, повернувся до України в липні 2025 року[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Андрій Коломієць народився 7 травня 1993 року у селі Вікторівка, Миронівський район — нині Обухівський район. 2014 року переїхав до Кабардино-Балкарії в РФ, де познайомився з майбутньою дружиною[3].

В травні 2025 року чоловіка затримали в тимчасово окупованому Симферополі і переправили до Нальчика в Кабардино-Балкарії[4]. Коломійця звинуватили в незаконному зберіганні наркотичних речовин. За словами дружини, силовики підкинули йому пакет маріхуани[3]. Чоловік визнав провину, але згодом відмовився від свідчень, зазначаючи, що його катували струмом[3][4]. Пізніше додали ще один пункт звинувачення — замах на працівника правоохоронних органів.

Справу слухали в тимчасово окупованому Сімферополі, де живуть двоє колишніх співробітників підрозділу «Беркут», які служать у російській поліції. У Слідчому комітеті заявили, що Андрій намагався «вбити їх» на Майдані, жбурлявши коктейлі Молотова. За словами адвоката, з доказів обвинувачення є лише дві чорно-білі фотографії «обгорілої форми силовиків»[4][5][6].

Генеральна прокуратура України повідомила, що будь-які злочини під час Євромайдану розслідуються, а постраждалі «беркутівці» взагалі до українських органів не зверталися. Коломієць по «справі Майдану» не проходить як людина, яка нападала на «беркутівців»[4].

Восени 2016 року Вищий суд Криму відхилив апеляцію та адвокати подали скаргу до Європейського суду з прав людини. У скарзі йдеться про порушення кількох статей Конвенції про захист прав людини[4].

У 2019 році консул України в Ростові-на-Дону Тарас Малишевський розповів, що Коломійця утримують в колонії Краснодара, де «найбільш жорсткі умови утримання» в порівнянні з іншими колоніями, де перебувають українські політичні в'язні[6][7]. У червні 2019 року Коломійця засудили до 10 років колонії[8].

21 вересня 2021 року передав через дружину листа з подякою за підтримку і зазначив, що на обмін вже не сподівався[5].

У липні 2025 року Коломієць повернувся до України в рамках обміну полоненими. 7 липня РФ депортувала його до грузинського пункту «Дарьялі».[2]

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Дружина Галина Заліханова (з 15 листопада 2016)[1].
  • Має чотирьох дитей.

Реакція суспільства

[ред. | ред. код]
  • Російська організація «Меморіал» вважала Коломійця політв'язнем та вимагала його звільнення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Свидетельство о заключении брака. Facebook (рос.). 15 листопада 2016. Процитовано 16 лютого 2022.
  2. а б До України з РФ повернувся політвʼязень Андрій Коломієць. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 липня 2025.
  3. а б в Андрій Коломієць. Prisoner's Voice. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 16 лютого 2022.
  4. а б в г д Штекель, Михайло (24 квітня 2017). Засуджений Росією на 10 років за звинуваченням у замаху на «беркутівців» українець поскаржився у ЄСПЛ. Радіо «Свобода». Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  5. а б «Надії на обмін вже немає». Опублікований новий лист засудженого в Криму євромайданівця. Радіо «Свобода». 21 вересня 2021. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  6. а б Ув’язненого в Росії майданівця відвідав український консул – рідні. Радіо «Свобода». 27 березня 2018. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  7. У політв'язня в РФ Коломійця найбільш жорсткі умови утримання, - консул. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 липня 2025.
  8. У Криму засудили євромайданівця до 10 років колонії. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 липня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]