Перейти до вмісту

Коломієць Тамара Панасівна

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Коломієць.
Тамара Опанасівна Коломієць
Народилася9 квітня 1935(1935-04-09)
Корсунь, Київська область, Українська СРР, СРСР
Померла21 серпня 2023(2023-08-21) (88 років)
ГромадянствоСРСР СРСР, Україна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьпоетеса, перекладач
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], поезія[1], дитяча та підліткова літератураd[1] і перекладацтво[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і білоруська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПреміїЛітературна премія імені Павла Тичини;
Літературна премія імені Наталі Забіли
Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Тама́ра Опана́сівна Коломі́єць (* 9 квітня 1935, місто Корсунь, нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області — пом.21 серпня 2023) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (з 1956 року).

Сестра Коломійця Петра Опанасовича.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Тамара Коломієць народилася 9 квітня 1935 року в місті Корсунь.

1957 року закінчила Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка.

Мати багато працювала, тому вихованням дівчинки займалася бабуся. Тамара виросла «у пелені бабусі Ганни», яка була в міру релігійною, керувалася здоровим глуздом і прислухалася до народної мудрості. Ці риси характеру вона передала внучці.

Неписьменна баба Ганна знала напам'ять майже весь «Кобзар» і часто його цитувала.

Мама дівчинки працювала лікарем, але Тамарі ця професія була не зовсім зрозуміла: лікарня, амбулаторія, виклик, знову лікарня. Дідуся і татка, на жаль, уже в ранньому дитинстві у дівчинки не було: дідуся забрала громадянська, а татка — Друга світова війна. Але був ще маленький братик, якому доводилося власноручно майструвати вітрячки, літачки та кораблики. Тамара Коломієць належить до покоління, дитинство якого було перерване війною. Ще до війни дівчинка вміла читати. А потім усі підручники замінив «Кобзар» та бабусині козацькі й чумацькі сумовиті пісні, казки, загадки, лічилки, яких вона знала безліч. У дитинстві дівчинка надавала перевагу хлопчачій компанії і гралася виключно з хлопчаками. У шкільні роки мріяла стати лікарем, бо дитяче серце ще довго залишалося чутливим до ран війни. Якщо у школі задавали писати твір на вільну тему, то Тамарі легше було висловлюватись у віршованій формі. А коли в пам'яті народжувався якийсь рядок, то він, як правило, мав бути останнім і на нього «треба було вийти».

Тамара Коломієць має двох дочок (Оксану й Мар'яну) і шестеро онуків. Стежками матері пішла донька — талановита поетеса Мар'яна Рочинь, а брат — Петро Коломієць — відомий сьогодні письменник, журналіст, автор багатьох історико-пригодницьких повістей.

Пішла з життя 21 серпня 2023 року[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Перша збірка «Проліски» побачила світ 1956 року, коли Тамара Коломієць ще навчалася в університеті. 1957 року цю збірку відзначено першою премією та золотою медаллю VI Всесоюзного фестивалю молоді і студентів у Москві.
Перша збірка лірики Тамари Коломієць -— «Проліски» (1956) — з'явилася друком, коли авторка — студентка факультету журналістики Київського університету — мала 21 рік. Тоді ж молоду поетесу прийняли до Спілки письменників. На початку творчого шляху її помітив і благословив напутнім словом М. Рильський. Першим редактором був М. Стельмах. Із більшими чи меншими перервами звідтоді вийшло 10 книжок лірики, зокрема «Осіння борозна» (1981), «Багаття на межі» (1984) та «Дорога в листопад» (1990).

А потім — 15 років — не мовчання поетеси, а невидавання її книжок. Були лише добірки в періодиці — газетах «Вечірній Київ», «Хрещатик», «Я, ти, ми», «Вісті», в журналі «Вітчизна»…
Нині поетеса скерувала свої зусилля в інше русло — у дитячу літературу. Питання рідної мови, святинь та ідеалів, такі актуальні сьогодні, старшим людям освоювати важко, а ще важче — міняти їх. Тому працювати треба з найменшими, вважає Тамара Опанасівна. Тож вона активно пише та співпрацює з різними видавництвами. У її творчому доробку— понад 30 збірок оригінальних казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок. Найвідоміші її книги: «Пастушок» (1961), «Хиталочка-гойдалочка» (1965, 1969, 1983), «Помічники» (1965, 2014), «Недобрий чоловік Нехай» (1967, 2012), «Біб-бобище» (1968, 1977, 1989), «Луговий аеродром» (1972), «Хто розсипав роси?» (1975), «Візьму вербову гілочку» (1983), «Найперша стежечка» (1985, 2006), «Гарна хатка у курчатка» (1989, 1990, 1991, 2002, 2003), «Де ховає сонце роси» (2006), «Бринчики-мізинчики» (2012) та інші. А для найменшеньких читачів, які тільки засвоюють перші літери — чудові абетки: «Веселе місто Алфавіт», «Хто нам літери приніс», «Абетка», «Зоопарк від А до Я».

Тамара Коломієць працювала над пам"яткою давньоруської літератури, поемою "Слово о полку Ігоревім" [3] і у 1965 році створила триптих "Всеволод". У першій частині триптиху зображений князь путивльський Всеволод Святославич, молодший брат князя новгород-сіверського Ігоря Святославича. Він щойно вирвався зі спекотного бою та простягає руки до забутої ним у битві "Глібівни", тобто княгині Ольги Глібівни, дружини князя. Друга частина триптиху написана від імені дружини, княгині Ольги Глібівни. Всі її помисли звернені до чоловіка, князя Всеволода Святославича, який мужньо бореться з половцями:

" Це ти височієш над полем жорстокого бою, / Мій князю-володарю, ладо моя дорога... / І голови половців котяться вслід за тобою. / Тобі ж не до того, що вже крижаніє вода. / Що лубом скипілись гарячої крові краплини - / Мечі, мов капусту, аварські шоломи січуть. / Це я, твоя Глібівна, вірна і ніжна княгиня! / За ревищем битви тобі мене зовсім не чуть".

Княгиня Ольга Глібівна відчуває на собі біль Всеволодових ран: "О як мені, князю мій, рана твоя болить".

Третя частина триптиху має епіграф "...давню славу звиваючи з новою...". Князь Всеволод Святославич, в інтерпретації поетеси, не просто удільний князь і учасник давньої битви. Це й збиральний образ воїна, захисника рідної землі, котрий відстоював її в битвах і 800 років тому, і в наш час:

" Струміла Каяла. / Мов шаблею землю розтято... / Віками стояли, / Кістьми там лягали / Солдати".

Твори Тамари Коломієць перекладено англійською, польською, угорською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу.

Чимало віршів Тамари Коломієць покладено на музику композиторами М. Чемберджі, Ю. Рожавською, Ж. Колодуб, Б. Буєвським, С. Сабадашем, Т. Димань. Окремою збіркою, що має назву «Я по вулиці іду» вийшли пісні композитора А. Мігай на слова поетеси. У 2008—2014 роках вийшли книжки Т. Коломієць з аудіо-відео додатками, зокрема: «Недобрий чоловік Нехай», «Помічники», і вже названа збірка «Я по вулиці іду».

Тамара Опанасівна досить активно співпрацює з популярним журналом «Пізнайко». Нещодавно «Веселка» перевидала її «Веселе місто Алфавіт». У Тамари Коломієць, за книжками якої виросло не одне покоління, — уже своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.

Тамара Коломієць також перекладає з інших мов. Зокрема, з білоруської — збірка народних пісень, загадок, скоромовок «Пішов котик на торжок», твори Н. Гілевича «Біжить клубок з голками», з латиської — «Золоте ситечко» Я. Райніса, з монгольської — «Тато, мама і я» Ж. Дашдонга та інших мов. За переклади з білоруської поетесі було присуджено премію імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини». Вона також нагороджена премією імені Наталі Забіли журналу «Малятко», медаллю А. С. Макаренка. У 2009 році Т. О. Коломієць присуджено найголовнішу премію, якою відзначають в Україні книжки для дітей — премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Нею відзначено дві збірки поетеси: «Найперша стежечка» та «Де ховає сонце роси».

«Слухаємо про Леніна» 1984 (одна з авторів)

«Літо-літечко» 1988 (одна з авторів)

«Золота осінь» 1989 (одна з авторів)

«Кошеня, що забуло як просити їсти» 1970 (переклала з івриту)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ "Поети не вмирають, вони відлітають": пішла з життя поетеса Тамара Коломієць. Суспільне. 22 серпня 2023. Процитовано 22 серпня 2023.
  3. ↑ Новгород-Сіверський музей-заповідник "Слово о Полку Ігореві". ns-slovo.org.ua. Процитовано 25 жовтня 2025.

Література

[ред. | ред. код]
  • Іванисенко В. П. Коломієць Тамара Панасівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К.  — С. 534—535.
  • Письменники Радянської України : бібліографічний довідник / упоряд.: О. В. Килимник, О. І. Петровський. — К. : Радянський письменник, 1976. — 416 с. — С. 160—161.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд.: В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1981. — 327 с. — С. 124.
  • Письменники України : довідник / упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ : ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — С. 133.
  • Герасименко Ю. Борг червоному комісарові // Герасименко Ю. Знай високе місце своє. — К., 1979.
  • Гордасевич Г. Для сповіді пора // Гордасевич Г. Силуети поетес. — К., 1989.
  • Коломієць Т. Автобіографія [Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine.] /Т. Коломієць // У світ із віршами Тамари Коломієць: бібліогр. подорож / Держ закл. «Національна бібліотека України для дітей»; уклад. Н. В. Загайна. — Київ, 2009. — С. 4-10. — (Лауреати премії імені Лесі Українки).
  • Костюченко В. Тамара Коломієць / В. Костюченко // Літературними стежками: нарис історії укр. літ. для дітей ХХ ст. / В. Костюченко. — Київ, 2009. — С. 305—314.
  • Ліско В. Щедрий дарунок // Дошкільне виховання. — 1986. — № 4.
  • Підсуха О. Від провесник до літа // Підсуха О. З відстані літ. — К., 1982.
  • Рожнятовська О. Добрий друг дітей: до 80-річчя від дня народж. Т. Коломієць (1935) / О. Рожнятовська // Дати і події: календар знамен. дат. 2015 / уклад. О. Кононенко [та ін.]. — Київ, 2015. — Перше півріччя, № 1(5). — С. 93-97.
  • Добрий друг дітей: до 80-річчя від дня народження Т. Коломієць (1935) // Дати і події [Архівовано 1 травня 2016 у Wayback Machine.], 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 93–97.
  • Коломієць Тамара Опанасівна [Електронний ресурс]: біобібліогр. покажч. / Нац. б-ка України для дітей ; наук. ред. А. І. Гордієнко ; уклад. Н. В. Загайна ; книгозн. ст. Н. П. Марченко. — Київ: [б. в.], 2020. — 152 с. — (Дитячі письменники України ; вип. 8). — Пристат. бібліогр. — Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/MBM/Book/View/552#page/1/mode/2up. — Дата звернення: 15.01.2023.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коломієць_Тамара_Панасівна&oldid=46391762