Королівський Військово-морський резерв
| Королівський військово-морський резерв Royal Naval Reserve | |
|---|---|
 Прапор Королівського морського резерву | |
| На службі | з 1859 року — по т.ч. |
| Країна | .svg?lang=uk){kind=small} Велика Британія |
| Вид | Королівський ВМФ Великої Британії |
| Тип | військово-морські сили |
| Роль | організований резерв Військово-морського флоту Великої Британії, укомплектований приписним особовим складом, оснащений зброєю і військовою технікою, який перебуває в постійній бойовій та мобілізаційній готовності |
| Оборонець | Чарльз III |
| Війни/битви | Перша світова війна Друга світова війна Корейська війна Війна в Афганістані Війна в Іраку |
| Вебсайт | ROYAL NAVAL RESERVES |
| Знаки розрізнення | |
| Морський прапор | |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Королівський військово-морський резерв (англ. Royal Naval Reserve, RNR) — організований активний резерв Королівського військово-морського флоту, укомплектований приписним особовим складом, оснащений зброєю і військовою технікою, який утримується у постійній бойовій та мобілізаційній готовності, невід'ємна складова Військово-морської служби Його Величності.
Королівський військово-морський резерв бере свою історію від створення в 1835 році Реєстру моряків, призначеного для відбору чоловіків для проходження військово-морської служби у випадку війни. Однак лише 400 кандидатів зголосилися на службу у флоті в Кримській війні в 1854 році з 250 000, що були в Реєстрі. Це призвело до створення Королівської комісії з комплектування ВМС у 1858 та 1859 роках, що, своєю чергою, призвело до прийняття Закону про військово-морський резерв 1859 року. За цим Законом Королівський військово-морський резерв утворювався як резерв професійних моряків з Британського торгового флоту та риболовецьких флотів, яких можна було призвати під час війни на службу в регулярному Королівському флоті. Спочатку RNR був резервом лише моряків, але в 1863 році його було розширено, щоб включити набір та навчання офіцерів запасу. З моменту свого створення офіцери Королівського військово-морського резерву носили на своїй формі унікальне та характерне мереживо, що складалося зі смуг переплетеного ланцюга.
У головних морських портах узбережжя Великої Британії та Ірландії було встановлено низку навчальних кораблів і щороку протягом одного місяця моряки залишали свої судна, щоб пройти навчання стрільбі на такому кораблі. Після початкової берегової підготовки офіцери на один рік залучалися до служби на більші кораблі флоту Королівського флоту (зазвичай лінкори або лінійні крейсери), щоб ознайомитися з артилерійською справою та військово-морською практикою. Хоча Королівський військово-морський резерв перебував під оперативним керівництвом адмірала, командувача резерву, протягом усього свого існування він управлявся спільно Адміралтейством та Генеральним реєстратором судноплавства та моряків при Торговій раді. У 1910 році було сформовано Траулерну секцію для набору та навчання рибалок для воєнної служби на тральщиках та інших малих військових кораблях.
На початку XX століття в Адміралтействі та парламенті висловлювалися занепокоєння, що Королівського морського флоту бракує підготовлених резервістів в разі війни. Попри величезне зростання кількості кораблів у британському торговому флоті з моменту заснування Королівського військово-морського резерву, багато моряків, що прибували на доукомплектування флотських підрозділів, походили з колоній або не були британськими підданими. Кількість потенційних офіцерів військово-морського резерву скоротилася з 1859 року, а досвід англо-бурської війни довів, що неможливо буде призвати достатню кількість резервістів, не обмежуючи роботу торгового та рибальського флотів держави. У 1903 році було ухвалено парламентський акт, який дозволив Адміралтейству створити другі резервні сили — Королівський військово-морський добровольчий резерв. До початку Першої світової війни у великих портах Великої Британії дислокувалося шість дивізій Королівського військово-морського резерву.
З початком Першої світової війни в 1914 році в процесі мобілізації Королівський військово-морський резерв укомплектували до 30 000 офіцерів і матросів. Офіцери постійного складу, що проходили загальну службу, швидко зайняли морські посади у флоті, багато хто з них командував есмінцями, підводними човнами, допоміжними крейсерами та кораблями-пастками. Інші служили у більших підрозділах бойового флоту, зокрема у Вест-Індській ескадрі, яка загинула в битві при Коронелі, а пізніше в Ютландській битві. Кілька офіцерів Королівського флотського резерву отримали кваліфікацію пілотів та керували літаками й дирижаблями Королівської військово-морської повітряної служби, тоді як багато рядового складу резерву служили на берегу, брали участь у боях на Галліполі та в битві на Соммі. Хоча склад Королівського військово-морського резерву поступався за чисельністю кадровому Королівському флоту та Королівському добровольчому резерву флоту (який наприкінці війни був втричі більшим за RNR), його особовий склад звитяжно служив у роки Великої війни, дванадцять його членів стали кавалерами хреста Вікторії.
З початком бойових дій у Другій світовій війні Королівський військово-морський флот знову звернувся до Королівського флотського резерву. Знову ж таки, офіцери резерву опинилися під командуванням есмінців, фрегатів, шлюпів, десантних кораблів та підводних човнів, або ж працювали спеціалізованими штурманами на крейсерах та авіаносцях. У конвойній роботі командиром конвою або командиром ескорту часто був офіцер Королівського військово-морського резерву. Як і під час Першої світової війни, його особовий склад себе добре зарекомендував, чотири його члени заслужили хрест Вікторії.
- Спеціальна човнова служба
- Резерв Армії (Велика Британія)
- Королівська морська піхота Великої Британії
- Повітряні сили флоту Великої Британії
- Резерв ВМС США
- Військовий резерв України
