Критерій стійкості Вахітова–Колоколова
Критерій стійкості Вахітова–Колоколова — це умова лінійної стійкості (іноді також званої спектральною стійкістю) солітарних хвильових розв'язків для широкого класу U(1)-інваріантних гамільтонових систем, названий на честь радянських учених Олександра Колоколова (Александр Александрович Колоколов) і Назіба Вахітова (Назиб Галиевич Вахитов). Умова лінійної стійкості солітарної хвилі з частотою має вигляд
де — заряд (або імпульс ) солітарної хвилі , що зберігається відповідно дотеореми Нетер завдяки U(1)-інваріантності системи.
Спочатку цей критерій був отриманий для нелінійного рівняння Шредінгера ,
де , , та є гладкою функцією з дійсними значеннями. Розв'язок вважається комплекснозначним . Оскільки рівняння є U (1)-інваріантним, то згідно теореми Нетер воно має інтеграл руху, , який називають зарядом або імпульсом, залежно від моделі, що розглядається. Для широкого класу функцій , нелінійне рівняння Шредінгера має солітарні хвильові розв'язки вигляду , де , а спадає для великих (зазвичай вимагається, щоб належала до простору Соболєва ). Такі рішення зазвичай існують для з певного інтервалу або сукупності інтервалів дійсної прямої. Критерій стійкості Вахітова-Колоколова, [1] [2] [3] [4]
є умовою спектральної стійкості солітарного хвильового розв'язку. Інакше кажучи, якщо ця умова виконується при певному значенні , тоді лінійне наближення поблизу солітарної хвилі з цим не має спектра в правій півплощині.
Цей результат базується на попередній роботі [5] Володимира Захарова .
Цей результат був узагальнений для абстрактниї гамільтонових систем з U(1)-інваріантністю. [6] Було показано, що за досить загальних умов критерій стійкості Вахітова-Колоколова гарантує не лише спектральну стійкість, але й орбітальну стійкість одиночних хвиль.
Умова стійкості була узагальнена [7] для біжучих хвильових розв'язків узагальненого рівняння Кортевега-де Фріза виду
- .
Умова стійкості також була поширена на гамільтонові системи з більш загальною групою симетрії. [8]
- Теорема Дерріка
- Лінійна стійкість
- Стійкість Ляпунова
- Нелінійне рівняння Шредінгера
- Орбітальна стабільність
- ↑ Колоколов, А. А. (1973). Устойчивость основной моды нелинейного волнового уравнения в кубичной среде. Прикладная механика и техническая физика (3): 152—155.
- ↑ A.A. Kolokolov (1973). Stability of the dominant mode of the nonlinear wave equation in a cubic medium. Journal of Applied Mechanics and Technical Physics. 14 (3): 426—428. Bibcode:1973JAMTP..14..426K. doi:10.1007/BF00850963.
- ↑ Вахитов, Н. Г. & Колоколов, А. А. (1973). Стационарные решения волнового уравнения в среде с насыщением нелинейности. Известия высших учебных заведений. Радиофизика. 16: 1020—1028.
- ↑ N.G. Vakhitov & A.A. Kolokolov (1973). Stationary solutions of the wave equation in the medium with nonlinearity saturation. Radiophys. Quantum Electron. 16 (7): 783—789. Bibcode:1973R&QE...16..783V. doi:10.1007/BF01031343.
- ↑ Vladimir E. Zakharov (1967). Instability of Self-focusing of Light (PDF). Zh. Eksp. Teor. Fiz. 53: 1735—1743. Bibcode:1968JETP...26..994Z.
- ↑ Manoussos Grillakis; Jalal Shatah & Walter Strauss (1987). Stability theory of solitary waves in the presence of symmetry. I. J. Funct. Anal. 74: 160—197. doi:10.1016/0022-1236(87)90044-9.
- ↑ Jerry Bona; Panagiotis Souganidis & Walter Strauss (1987). Stability and instability of solitary waves of Korteweg-de Vries type. Proceedings of the Royal Society A. 411 (1841): 395—412. Bibcode:1987RSPSA.411..395B. doi:10.1098/rspa.1987.0073.
- ↑ Manoussos Grillakis; Jalal Shatah & Walter Strauss (1990). Stability theory of solitary waves in the presence of symmetry. J. Funct. Anal. 94 (2): 308—348. doi:10.1016/0022-1236(90)90016-E.