Перейти до вмісту

Любарець Микола Олександрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любарець.
Микола Любарець
Микола Олександрович Любарець
 Підполковник
Загальна інформація
Народження13 березня 1994(1994-03-13) (31 рік)
м. Червоноград, Львівська область, Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterХарківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (2016)
Військова служба
Роки служби2011 — т.ч.
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Армійська авіація
Війни / битви

Російсько-українська війна (з 2014)

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Медаль за миротворчу місію ООН у ДР Конго (MONUC)
Зовнішні відеофайли
Деталі місій льотчиків в оточеному Маріуполі: розкриває перший, хто наважився / Микола Любарець на YouTube, Радіо Свобода, 3 липня 2025 р.

Микола Олександрович Любарець (13 березня 1994(19940313), м. Червоноград) — український військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну. Герой України (2022).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у м. Червонограді (нині - Шептицький). Виріс у Новому Калинові, де служив військовим льотчиком його батько.

2016 року закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Служив у м. Полтаві. Учасник АТО/ООС. У 2019—2020 роках проходив службу у складі миротворчого контингенту Місії ООН у Демократичній Республіці Конго.

З початку російського вторгнення в Україну 2022 року воював у складі ЗСУ.

У березні 2022 року підполковник Микола Любарець (ще у званні капітана) і капітан Роман Дрогомирецький, як добровольці виконали надскладний політ на гелікоптері з Дніпра до Маріуполя з метою доставки боєприпасів захисникам міста. На зворотному шляху вони здійснили медичну евакуацію вісьмох тяжкопоранених осіб[1].

19 січня 2024 року під час церемонії у Маріїнському палаці Президент України Володимир Зеленський вручив 30 сертифікатів на отримання квартир військовослужбовцям Сил оборони, яким присвоєно звання Героя України, та родинам полеглих Героїв; один із сертифікатів було вручено майору Миколі Любарцю[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3];
  • орден Данила Галицького (26 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (7 травня 2025) - за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[5].

Військові звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Президент вручив ордени «Золота Зірка» українським захисникам і рідним військовослужбовців, удостоєних звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 14 липня.
  2. ↑ Володимир Зеленський вручив чергові житлові сертифікати Героям України та родинам полеглих Героїв: Завдяки нашим людям Україну завжди знатимуть як країну сміливих. www.president.gov.ua/.
  3. ↑ Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 179/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
  4. ↑ Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Указ Президента України від 7 травня 2025 року року № 286/2025 «Про відзначення державними нагородами України»
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Любарець_Микола_Олександрович&oldid=46379004