Масив Сюняєва–Зельдовича

Масив Сюняєва–Зельдовича

Частина від	Owens Valley Radio Observatoryd і Combined Array for Research in Millimeter-wave Astronomyd
Розташування	Каліфорнія
Координати
Організація	Чиказький університет, Колумбійський університет, Центр космічних польотів імені Маршалла і Owens Valley Radio Observatoryd
Перше світло	квітень 2005
Стиль телескопа	мікрохвильовий інтерферометр
Кількість телескопів	телескоп
Монтування	телескоп
Вебсайт	astro.uchicago.edu/research/sza.php​(англ.)
Масив Сюняєва–Зельдовича у Вікісховищі

Масив Сюняєва–Зельдовича (англ. Sunyaev–Zeldovich Array, SZA) — масив із восьми 3,5-метрових телескопів мікрохвильового діапазону, який працював у Каліфорнії в США й використовувався як частина нині закритого радіоінтерферометра CARMA. Його початкові цілі полягали в дослідженні реліктового випромінювання, щоб виміряти його дрібномасштабну анізотропію та знайти скупчення галактик. Масив Сюняєва–Зельдовича розпочав спостереження у квітні 2005 року. Огляд завершили 2007 року, і тепер масив використовують переважно для дослідження скупчень галактик за допомогою ефекта Сюняєва–Зельдовича.

Масив Сюняєва–Зельдовича отримав назву від ефекту Сюняєва–Зельдовича — збільшення температури реліктового випромінювання через зворотний ефект Комптона в результаті розсіювання реліктових фотонів на електронах гарячого іонізованого газу у скупченнях галактик. Оскільки Масив Сюняєва–Зельдовича бачить не світло, випромінюване самим скупченням галактик, а лише вплив скупчення на реліктове випромінювання, його можна використовувати для вимірювання досить великих скупчень майже незалежно від їхнього червоного зміщення, повертаючись до епохи, коли скупчення вперше почали формуватися.

Експеримент

Масив Сюняєва–Зельдовича дослідив понад 100 скупчень галактик на різних довжинах хвиль. Його використовували як самостійно, так і в складі радіотелескопа CARMA, який був виведений з експлуатації після 3 квітня 2015 року. З 2005 по 2007 рік Масив Сюняєва–Зельдовича зробив глибокий огляд кількох ділянок неба на частоті 31 ГГц.

Інструмент

Масив Сюняєва–Зельдовича — це не один телескоп, а група з 8 телескопів, які разом працюють як інтерферометр. Інтерферометр не виявляє світло так само, як звичайний телескоп, шляхом вимірювання загальної потужності, зібраної однією параболічною антеною; замість цього він аналізую різницю між світлом, що падає на різні пари телескопів. Хвилі можуть взаємодіяти одна з одною, створюючи посилення інтенсивності, де хвилі взаємодіють конструктивно, і нульові, де вони взаємодіють деструктивно.

Коли світло від джерела падає на масив, інтерферометр виявляє цю інтерференційну картину — звідси й назва. Структуру джерела на небі тоді можна визначити з інтерференційної картини приблизно так само, як можна було б зробити висновок про розмір і форму каменя, кинутого у ставок, з картини брижів, що залишилися після нього.

Власна роздільна здатність інтерферометра залежить не від розміру окремих телескопів (як у звичайного телескопа), а від відстані між ними. Пари телескопів із великими відстанями забезпечують чутливість до дрібномасштабної структури, тоді пари на малих відстанях чутливі до великомасштабної структури на небі. 8 телескопів Масиву Сюняєва–Зельдовича достатньо малі, щоб розмістити їх дуже близько один до одного, що забезпечує максимальну чутливість до (великомасштабного) сигналу від ефекту Сюняєва–Зельдовича від скупчень галактик. Коли Масив Сюняєва–Зельдовича об'єднали з іншими телескопами в масиві CARMA, які мали більші відстані й були чутливими до дрібніших кутових масштабів, він сформував повну картину скупчень галактик із дуже високою роздільною здатністю.

Посилання

• Overview of the Sunyaev-Zeldovich Array, University of Chicago