Мікроавтомобіль

Мотоколяска Ford Quadricycle (1896)

Циклокар-автосани Bjering (1921)

Мікроавтомобіль (англ. microcar, яп. 軽自動車, латиніз.: kei-car, досл. «мале авто») — це дуже малий за розмірами автомобіль. Зазвичай, окрім водія, він може перевозити тільки одного пасажира (в окремих моделях до трьох пасажирів).

Перший автомобіль, Benz Patent-Motorwagen (1885), був триколісним двомісним мікроавтомобілем.

До Другої світової війни, більшість мікроавтомобілів мали вигляд циклокар, войтурет і триколісних автомобілів (безпечнішими є триколісні автомобілі з переднім розташуванням пари коліс).

Велику кількість мікроавтомобілів виробляли опісля Другої світової війни через нестачу і весоку вартість матеріалів та палива. Через округлість засклених кабін деяких мікроавтомобілів, схожих на мильну бульбашку, виник термін англ. bubble car.

Концепт двоколісного мікроавтомобіля — гірокар, не набув значного поширення, й альтернативою йому стали мопеди та мотоцикли дооснащені кабіною. Дво-, три- і чотириколісні велосипеди із кабіною виокремилися у категорію веломобілі.

До середини 1950-х років, в Америці було винайдено і набув розповсюдження англ. golf cart — електрична машина для гольфу, яка також використовувалася людьми з інвалідністю.

Термін рос. мотоколяска, досл. «моторна коляска», який походить від рос. мотор, досл. «двигун» та рос. инвалидная коляска, досл. «інвалідний візок» (сучасна інклюзивна назва: «крісло колісне»), використовувався для мікроавтомобілів призначених для людей з інвалідністю, а зневажливий термін рос. "инвалидка" використовувався для мікроавтомобілів випущених заводом СеАЗ (раніше: СМЗ) з мотоциклетним двигуном. Окрім СеАЗ, мотоколяски різних комплектацій випускали ЗАЗ та ЛуАЗ. Для більшості мотоколясок властиве повністю ручне керування без застосування педалей.

У 1992 році, у ЄС в окрему категорію було виділено моторизовані квадроцикли (для бездоріжжя і для міських доріг).

Сучасні двомісні мікроавтомобілі та електрокари зазвичай чотириколісні та позиціонуються як економний інклюзивний міський транспорт.

Для мікровантажівок і мініпікапів в Японії використовують термін яп. 軽トラ, трансліт. kei truck, досл. «мала вантажівка». Подібною до мікровантажівок є авторикша (моторикша) — триколісний мотоцикл для перевезення пасажирів або вантажів.

Моделі

• 
  Heinkel Kabine
• 
  Messerschmitt KR200
• 
  Attica 200
• 
  BMW Isetta
• 
  Peel P50 і Peel Trident
• 
  Ardex
• 
  СМЗ С-3А та СМЗ С-1Л/С-3Л
• 
  СМЗ С-3Д
• 
  СеАЗ «Ока»
• 
  Daihatsu Cuore/Daihatsu Mira (L201)
• 
  CitiCar
• 
  Microdot і Minissima
• 
  Buddy/Model 6
• 
  Canta Premium
• 
  REVAi / G-Wiz
• 
  Think City
• 
  Smart Fortwo
• 
  Aston Martin Cygnet
• 
  Toyota iQ
• 
  GEM e2 LSV
• 
  Toyota i-ROAD
• 
  Renault Twizy
• 
  Citroën Ami (2020)
• 
  Opel Rocks-e
• 
  Fiat Topolino (2023)
• 
  Citroën Ami Buggy Vision

Див. також

• Класифікація легкових автомобілів
• Європейська класифікація легкових автомобілів
• Класифікація автомобільного транспорту

Джерела

• Мотоколяска. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. («Двомісний автомобіль з мотоциклетним двигуном для інвалідів.»)