Ноа-Сабатинівська-Кослодженьська культурна спільність
| Ноа-Сабатинівська-Кослодженьська культурна спільність | |
| Місце розташування |
Україна Молдова Румунія Болгарія  |
|---|---|
| Попередник |
Культура багатопружкової кераміки, Зрубна культурно-історична спільність, Монтеору культура, Wietenberg cultured і Tei cultured |
| Час/дата початку |
16 століття до н. е. |
| Час/дата закінчення |
13 століття до н. е. |
Ноа-Сабатинівська-Кослодженьська культурна спільність — культурний блок пізньої епохи бронзи (XVI—XIII ст. до н. е.),[1][2] що існував на території сучасної України, Молдови, Болгарії та Румунії на основі трьох тісно пов'язаних археологічних культур: Ноа, Сабатинівської та Кослоджень.[3][4][5]
Інші назва — культурна спільність Ноуа–Сабатинівка–Косложень (НСК).[6]
Період пізньої бронзи на теренах сучасної України розглядається дослідниками як історія взаємодії трьох великих культурних спільностей: Зрубної у степовому та лісостеповому Лівобережжі, Тшинецько-комарівської у Поліссі та лісостеповому Правобережжі, Ноа-Сабатинівська-Кослодженьської у степовому Правобережжі та Північно-Західному Приазов'ї.[6]
Під кінець існування спільності НСК дослідники відмічають процес проникнення із заходу елементів культур раннього фракійського (карпато-дунайського) гальштату.[7]
Як культурну спільність НСК румунські археологи почали розглядати ще в 1970-х, але в Радянському союзі сабатинівську культуру вивчали лише як етап розвитку Зрубної культурно-історичної спільності і тільки дослідження Якова Гершковича (1999) підтвердили висновки румунських істориків.[8]
Культурна спільність поєднувала елементи євразійського та карпато-балканського походження, що можна побачити на поширенні типової форми глиняного посуду з ручками[4] та стилі орнаментів на посуді.[9] Також типовими є бронзові вироби (сокири-кельти, кинджали, серпи, голки, посудини, прикраси, долото з втулкою).[4][10] Слід також зазначити, що для поселень та поховань комплексу Ноа–Сабатинівка–Кослоджень бронзові вироби є досить рідкісними знахідками.[11]
Основні заняття населення цих культур — землеробство і скотарство.
-
![Ноа–Сабатинівка–Кослогень бронзовий скіпетр, Молдова[4]](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7d/Bronz_preistoric_Chisinau_mai_2014_-0060.jpg/120px-Bronz_preistoric_Chisinau_mai_2014_-0060.jpg)
Ноа–Сабатинівка–Кослогень бронзовий скіпетр, Молдова[4] -
![Ноа–Сабатинівка–Кослогень бронзові артефакти, Молдова[4]](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/23/Bronmzuri_preistorice.jpg/120px-Bronmzuri_preistorice.jpg)
Ноа–Сабатинівка–Кослогень бронзові артефакти, Молдова[4] -
Бронзові артефакти та ливарна форма, Україна
![Ноа–Сабатинівка–Кослогень бронзовий скіпетр, Молдова[4]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Bronz_preistoric_Chisinau_mai_2014_-0060.jpg?lang=uk)
![Ноа–Сабатинівка–Кослогень бронзові артефакти, Молдова[4]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Bronmzuri_preistorice.jpg?lang=uk)
У 1973 на території села Крижовлин (Україна) була знайдена золота чаша епохи бронзи (сер. II тис. до н. е.).[12] Подібні чаші також були знайдені в селі Редень (Румунія) та селі Вилчитрин (Болгарія). Науковці вважають, що ці чаші були виготовлені в Ахейській Греції і є прикладом далеких торгівельних зв'язків Ноа-Сабатинівсько-Кослодженьської культурної спільноти зі стародавніми Мікенами.[13][14]
Іншим показником торгових і культурних зв'язків з південним заходом є поширення горщиків-піфосів з багатоваликовим орнаментом, які схожі на ті, що побутували в Мікенській Греції.[7]
Культура Ноа та Сабатинівська культура мають генетично схоже походження. У них переважають чоловіча гаплогрупа R1a, з жіночих гаплогруп були присутні J1, U8a1a1, U2e1b.
-
Аутосомна ДНК Сабатинівської культури -
Аутосомна ДНК Культури Ноа
- ↑ Радіовуглецеві дати поселення Сабатинівка I, 2020, с. 27—28.
- ↑ Кіосак Д.В., Секерська О.П., 2021, с. 71.
- ↑ ЕІУ, 2010, том. 7, с. 412, НОУА (Noua), археологічна культура.
- ↑ а б в г д Bronze Age. The National Museum of History of Moldova. 2023. Процитовано 17 червня 2025.
- ↑ Nikolaus Boroffka, 2013, с. 880, 888—890.
- ↑ а б Дмитро Куштан, 2013, с. 7.
- ↑ а б Дмитро Куштан, 2013, с. 42.
- ↑ Дмитро Куштан, 2013, с. 22.
- ↑ Nikolaus Boroffka, 2013, с. 880—881.
- ↑ Е. Сава, Н. Бороффка, 2013, с. 173—177.
- ↑ Е. Сава, Н. Бороффка, 2013, с. 178.
- ↑ Ухожаны, Балтский район, Одесская область. История городов и сёл Украинской ССР (рос.). Процитовано 19 червня 2025.
- ↑ Nikolaus Boroffka, 2013, с. 889.
- ↑ Т. Сорочяну, Е. Сава, 2020, с. 532—533, 537.
- НОУА (Noua), археологічна культура // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 485. — ISBN 978-966-00-1061-1. [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 495. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Дмитро Кіосак. Радіовуглецеві дати поселення Сабатинівка I // Forum Olbicum III (Матеріали міжнародної археологічної конференції). — Миколаїв, 2020. — С. 27-28.
- Nikolaus Boroffka. The Oxford Handbook of the European Bronze Age = Chapter 47: Romania, Moldova, and Bulgaria. In Anthony Harding, Harry Fokkens (eds.). — Oxford University Press, 2013. — С. 877-897. — ISBN 978-0-19-957286-1. (англ.)
- Тудор Сорочяну, Еуджен Сава. Некоторые заметки об изготовлении, типологии и распространении в позднем бронзовом — раннем железном веках металлических сосудов между Карпатами, Северным Кавказом и Уралом. — Berlin, 2020. — С. 527-548. (нім.), (рос.)
- Еуджен Сава, Николаус Бороффка. Новые находки бронзовых предметов эпохи поздней бронзы в Пруто-Днестровском междуречье // Revista Arheologică. — Chișinău, 2013. — С. 166-187. (нім.), (рос.)
- Кіосак Д.В., Секерська О.П. Нові дані до хронології стратифікованого поселення Сабатинівка I. — Εμινακο., 2021. — Т. 1. — С. 67-81.
- Дмитро Куштан. Південь Лісостепового Подніпров’я за доби пізньої бронзи. — Археологічний альманах, № 29. — 2013. — С. 232.
