Обговорення:Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович
Додати тему| Ця стаття є частиною Проєкту:Військова історія (рівень: невідомий) | ||
|---|---|---|
|
Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з війною. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні. | |
| ??? | Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Військова історія. | |
Чим допомогти: Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про війну, військову справу! Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Військова історія}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики.
Актуальні завдання: Методична робота:
Статистика відвідуваності статті «Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович» | ||
.svg?lang=uk){kind=small}
 | 28 грудня 2017 — 19 березня 2018 відомості зі статті «Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович» з'явилися на Головній сторінці в рубриці «Цікавинки». Там було подано такий текст:
«Син одного з найбільших ворогів УНР став радянським дисидентом та критиком сталінізму, а онук — критиком путінізму.» Автор: Mr.Rosewater. З іншими цікавинками можна ознайомитися в архіві рубрики. |  |
Категорії
[ред. код]Він теж, до речі, на жаль, український військовий. Ніхто не заперечить його включенню до Категорії Українські військові? --Kostja 22:47, 10 січня 2006 (UTC)
- Який є. Всі люди - різні, але всі - козаки. Serge-kazak (обговорення) 01:31, 20 лютого 2013 (UTC)
До речі, в преамбулі названий російським, що трохи некоректно.--Юе-Артеміш (обговорення) 20:03, 10 березня 2024 (UTC)
Вадим Кожинов. Правда сталінських репресій
[ред. код]"Выше говорилось о беспримерной жестокости бывших русских офицеров Тухачевского, Какурина и Антонова-Овсеенко на Тамбовщине. Стоит вспомнить и о возглавлявшем в 1918–1920 годах Донское бюро РКП(б) С.И. Сырцове, который непосредственно руководил политикой, преследовавшей цель полного уничтожения казачества (позднее, во время коллективизации, он за свои «заслуги» стал — хоть и ненадолго — кандидатом в члены Политбюро ЦК и председателем Совнаркома РСФСР). И, как ни прискорбно, подобных фактов можно привести великое множество… Могут возразить, что над Сырцовым стоял секретарь ЦК Свердлов, а Тухачевский и другие подчинялись председателю Реввоенсовета Троцкому. Однако это вовсе не снимает с них ответственности за содеянное — особенно если учитывать, что ведь были и тогда занимавшие высокое положение в Красной армии люди, которые самоотверженно, невзирая на смертельную опасность, выступали против массового террора по отношению к русскому народу — хотя бы широко известный ныне военачальник Ф.К. Миронов."