Олесницький Ярослав Іванович
| Ярослав Олесницький | |
|---|---|
 | |
| Голова дипломатичного представництва УНР у Великій Британії. | |
| 1921 — 1923 | |
| Президент | Симон Петлюра |
| Прем'єр-міністр | Андрій Лівицький Пилип Пилипчук |
| Попередник | Марґолін Арнольд Давидович |
| Наступник | Смаль-Стоцький Роман Степанович |
| Народився | 1875 Зарваниця |
| Помер | 15 липня 1933 Золочів |
| Відомий як | дипломат, адвокат  |
| Громадянство | .svg?lang=uk){kind=small} Австро-Угорщина → .svg?lang=uk){kind=small} УНР →  Польща |
| Alma mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Політична партія | УНДО |
| Професія | Правознавець, дипломат |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ярослав Іванович Олесницький (1875, Зарваниця, нині Тернопільської області — 15 липня 1933, Золочів, нині Львівської області) — український дипломат, правник. Голова дипломатичного представництва УНР у Великій Британії. Небіж Євгена Олесницького.
Народився у 1875 році в Зарваниці, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільська область, Україна) (за іншими даним в місті Галичі)[1] в родині священника Івана Олесницького та Юлії зі Загайкевичів. Студіював право у Львівському і Віденському університетах.
Близько 1899 одружився зі Софією з Поповичів, дочкою священника зі Стрия.[2]
Судову практику проходив у Відні, Львові, а від березня 1903 року в Стрию у свого дядька Євгена Олесницького. Доктор права (1903). У листопаді 1903 року відкрив власну адвокатську канцелярію у Дрогобичі.
Упродовж 1904—1910 років очолював дрогобицьку філію «Просвіти».
1 травня 1912 року перевів свою канцелярію до Львова.[2]
У 1913—1914 роках був головою товариства Руська Бесіда.
Учасник першої світової війни. Отаман УГА.
Від 1917 року — член Української Національної Демократичної Партії. У жовтні 1918 року — обраний до складу Української Національної Ради.
З листопада 1918 року заступник державного секретаря закордонних справ ЗУНР. 22 січня 1919 року — входив до складу делегації Західно-Української Народної Республіки, яка брала участь в урочистому проголошенні Акту Злуки на Софійському майдані у Києві. З весни 1919 по 1921 — разом з Маркіяном Меленевським обіймав посаду радника Дипломатичної місії УНР у Великій Британії, а від вересня 1919 до січня 1920 очолював там українське представництво.
Восени 1921 року повернувся до Львова. Викладав у Львівському (таємному) Українському Університеті. У травні 1923 року відкрив адвокатську канцелярію у Львові, утім 1 вересня 1924 року перевів її до Золочева. Належав до провідних членів Українського Національно-Демократичного Об'єднання, З 1930 року — посол до польського Сейму.
На початку 1930-х років — активно виступав проти кривавих репресій польського окупаційного режиму щодо українського населення Західної України. У 1931 році — від імені Української Парляментарної Репрезентації в сеймі звернувся до Ліги Націй у Женеві з рішучим протестом проти політики «Пацифікації».
Помер 15 липня 1933 року у Золочеві.
- Дід — Григорій Ілліч Олесницький (1816—1905), греко-католицький парох в селі Великий Говилів.
- Батько — Іван Григорович Олесницький (1850—1926), греко-католицький парох в Переволоці.[3]
- Стрийко — Євген Григорович Олесницький (1860—1917), адвокат, політик, громадський діяч, публіцист, письменник.
- Брат — Григорій Іванович Олесницький (1890—1952), адвокат в Підкамені і Золочеві, помер у США.
- Дружина Софія з Поповичів (ймовірні дати життя 1873—1961)[2]
- Дочка Марта (1900—1992) — дружина Михайла Рудницького, емігрувала 1944 року, померла у Гоб-Саунді, Флорида, США.[2]
- Син Юрій (1904—1911).
- Син Роман Олесницький (1907—1990) — торговим аташе польського консуляту у Нью-Йорку (від 1936 року), потім працював там адвокатом.
- Син Євген Олесницький (1911—1980) — після Другої світової війни довгі літа працював суддею у Ґданську.
- ↑ Ярослав Олесницький
- ↑ а б в г Євген Нахлік Перша дружина і теща Михайла Рудницького: хто вони?
- ↑ Олесницькі в ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ і в АВСТРАЛІЇ. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
- Головченко В. І. Олесницький Ярослав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 581. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Головченко В. І. Олесницький Ярослав // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — Київ : Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Олесницький Ярослав Іванович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 43—44.
- Олесницький Ярослав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1207. — 1000 екз.
- Українці в Сполученому Королівстві
- Знаменні та пам'ятні дати Тернопільщини на 2010 рік
- Довідник з історії України
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |