Олешко Світлана Юріївна
| Світлана Олешко | |
|---|---|
| Світлана Юріївна Олешко | |
| Народилася | 5 червня 1973 Харків, Українська РСР, СРСР  |
| Померла | 19 грудня 2024 (51 рік) Варшава, Польща |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | театральна режисерка |
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Знання мов | українська |
| |
Світла́на Ю́ріївна Оле́шко (5 червня 1973, Харків — 19 грудня 2024, Варшава, Польща) — українська режисерка, директорка та режисерка театру-студії «Арабески».
Світлана Олешко народилася 5 червня 1973 року в Харкові.
Навчалася в Харківському національному університеті імені Василя Каразіна, а також у пересувній академії виконавських мистецтв у Нідерландах, згодом у мистецькій школі стратегічного менеджменту в Словаччині. Проходила стажування в Польському інституті театру. У 1993—2019 роках — науковий співробітник Харківського літературного музею. У рідному Харкові ініціювала заснування інституту Театру[1].
З початком широкомасштабного російського вторгнення працювала в Польському театрі імені Арнольда Шифмана[2]. У січні 2024 року організувала читання при театрі воєнних текстів українських поетів і письменників, серед яких: Вікторія Амеліна, Сергій Жадан, Катерина Калитко та інші. У березні того ж року в згаданому драмтеатрі відбулася прем'єра її вистави «Харків, Харків», текст до якої написав Сергій Жадан. В основі сюжету – Лесь Курбас, який виживає, їде на Захід та отримує премію «Оскар»[1][3].
Померла 19 грудня 2024 року у Варшаві на 51-му році життя[4][5], а 22 березня 2025 року її поховали в міському кладовищі №2 поряд з могилою Міська Барбари у Харкові[6].
Заснувала театр-студію «Арабески», в якому працювала директоркою і режисеркою[7][8]. Під її керівництвом відбулися читання віршів поетів Розстріляного відродження[1].
У театрі поставила вистави «Енеїда» Івана Котляревського[9], «Червоний Елвіс» (2010) та «Радіошансон: вісім історій про Юру Зойфера» (2007, обидві за текстами Сергія Жадана), «Чорнобиль™» Українсько — польсько — білоруський документальний спектакль (2006)[10] та інші[11].
У першому шлюбі була одружена з українським поетом, письменником та громадським діячем Сергієм Жаданом, з яким мають сина Івана.
Вдруге вийшла заміж за українського музиканта й актора Міська Барбара, який раптово помер у 2021 році. Того ж року Світлана Олешко випустила його альбом «13 пісень про любов»[12].
- ↑ а б в Померла Світлана Олешко — режисерка і колишня дружина Жадана й Міська Барбари. BBC News Україна. 20 грудня 2024.
- ↑ Nie żyje Switłana Oleszko. Była reżyserką Teatru Polskiego. Onet Teatr. 20 грудня 2024.
- ↑ Євген КЛІМАКІН (13 жовтня 2025). Це буде не завтра, але за будь-яких обставин відбудеться розпад та переформатування Росії (Оксана Забужко) (укр.). «SLAWA LIFE». Процитовано 15 жовтня 2025.
- ↑ Natalia Wolniewicz (20 грудня 2024). Ceniona ukraińska reżyserka nie żyje. Switłana Oleszko długo chorowała. Onet Plejada.
- ↑ Померла перша дружина Сергія Жадана. РБК-Украина (укр.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ У Харкові поховали Світлану Олешко. Накипіло (укр.). Процитовано 25 березня 2025.
- ↑ Międzynarodowy Dzień Teatru. Switłana Oleszko: chcemy powiedzieć, że żyjemy i tworzymy. Polskie Radio. 27 березня 2023.
- ↑ Альона Соболенко (20 грудня 2024). «Великого масштабу людина»: спогади близьких і друзів про харківську режисерку Світлану Олешко. Суспільне Харків.
- ↑ Switłana Oleszko. Sestry.
- ↑ Switlana Oleszko. Енциклопедія польського театру.
- ↑ Тетяна Пушкова (20 грудня 2024). Померла директорка харківського театру «Арабески» Світлана Олешко. УП Життя.
- ↑ Ксенія Івась (21 листопада 2021). Світлана Олешко: «Скільки невиданого матеріалу з Міськом Барбарою є? На добрих два альбоми». Суспільне Культура.
- «Можу виступати на одній сцені лише з мертвим росіянином». Gazeta.ua. 16 серпня 2022.
- Оксана Нечепоренко (24 грудня 2024). Нащадок Курбаса. Якою була Світлана Олешко. Радіо Свобода.
- Urszula Pieczek, Maria Semenczenko (21 червня 2023). Switłana Oleszko: Każdy Ukrainiec jest jak ślimak — dom nosi na plecach. Газета Виборча.
