Перейти до вмісту

Ольгерд Страшинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ольгерд Страшинський
Народився1903[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1971[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Варшава, Польська Народна Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПовонзківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдиригент Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмузика[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAndrzej Straszyńskid Редагувати інформацію у Вікіданих
Надгробок Ольгерда Страшинського на Повонзькому кладовищі

Ольгерд Страшинський (пол. Olgierd Straszyński), псевдонім Olgierd (народився 29 листопада 1903, Маріуполь, Російська імперія — помер 12 січня 1971, Варшава, Польща) — видатний польський диригент та композитор[5][6].

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Ольгерд Страшинський народився 29 листопада 1903 року в Маріуполі в родині інженера Станіслава Страшинського, який керував будівництвом залізниці, та Анєли Страшинської[5][7]. Його дідом по материнській лінії був польський оперний співак Вітольд Александрович [5][7].

Музичну освіту він розпочав у Києві як скрипаль, навчаючись у приватній школі Марії та Констанції Славич-Регамей. У 1914–1916 роках він навіть виступав з концертами як соліст[7]. 1921 року разом із родиною переїхав до Варшави, де 1923 року закінчив середню школу [5][7]. Одночасно він вивчав право у Варшавському університеті[7].

1930 року Страшинський завершив навчання диригуванню в класі Гжегожа Фітельберга і того ж року дебютував як диригент із Варшавським національним філармонічним оркестром[5][7]. 1933 року він отримав диплом Варшавської консерваторії як теоретик, навчаючись у Казимира Сікорського та Ієроніма Фейхта[7]. Також брав приватні уроки у Еміля Млинарського[7].

З 1932 року працював на Польському радіо, де був керівником відділу механічної музики, а також диригентом Великого симфонічного оркестру Польського радіо під керівництвом Гжегожа Фітельберга [5][7]. У довоєнні роки часто виступав як запрошений диригент з іншими симфонічними ансамблями в більшості польських міст (зокрема, у Кракові, Познані, Бидгощі, Лодзі[8], Катовіце, Вільнюсі) та записував грамофонні платівки, часто з польською музикою, для лейблів Columbia, Orpheon, Homocord, Parlophon, Odeon, Syrena-Elektro[5][7]. З осені 1939 року він мав обійняти посаду диригента Варшавської опери[7]].

Участь у Русі Опору

[ред. | ред. код]

Під час німецької окупації Страшинський брав активну участь у підпільному культурному житті Варшави. Він був диригентом Таємного оркестру Польського радіо, який виступав, зокрема, в закладі «Адрія»[5][8][9]. Під час Варшавського повстання він був музичним керівником підпільної радіостанції «Блискавіца» [5].

Він також брав участь у приховуванні від окупантів цінностей польської культури, зокрема рукописів Фридерика Шопена та Станіслава Монюшка [5][7]. Після придушення повстання його було депортовано на примусові роботи до Ессена, але зрештою він утік і повернувся до Польщі[5].

Повоєнна діяльність

[ред. | ред. код]

Після закінчення війни, у 1945–1946 роках, Ольгерд Страшинський став першим повоєнним художнім керівником Національної філармонії у Варшаві[5]. 4 грудня 1945 року він диригував першим післявоєнним оперним спектаклем у Варшаві[7].


Продовжуючи диригентську кар'єру, він також працював:

1949 року — диригентом оркестру в Бидгощі [5][7].

У 1954–1956 роках — диригентом Філармонії в Любліні[5][7].

У 1957–1960 роках — художнім керівником Філармонії в Ольштині[5][7].

В останні роки життя співпрацював з Музичним театром у Лодзі[7].

Його післявоєнний композиторський доробок включав численні пісні та популярні музичні твори, зокрема танго «Для тебе» та  «Доля», а також аранжування пісень Яна Карловича, Станіслава Монюшка, Млинарського та інших. Він є автором нових аранжувань опер «Марія» Романа Статковського та «Лісник у Козєницькому лісі» Кароля Курпінського. Він виступав як запрошений диригент на багатьох радіостанціях, зокрема в Лодзі, диригуючи Розважальним та мандолінним оркестром, заснованим Едвардом Цукшою. Його останнім досягненням стала аранжування музичного матеріалу для антології «Хай вітер її несе»[6].


Театр

4 грудня 1945 року - Verbum nobile, Монюшко Станіслав, форма роботи: музична режисура,   режисура: театр імені Станіслава Цегельського: Музично-оперна сцена (MTD), Варшава[6].

4 грудня 1945 року - Клоуни, Леонкавалло Руджеро, форма роботи: музична режисура,   режисура: театр імені Станіслава Цегельського: Музично-оперна сцена (MTD), Варшава[6].

17 квітня 1946 року - Мадам Батерфляй, Пуччіні Джакомо, форма роботи: музична режисура,   режисура: театр імені Станіслава Цегельського: Музично-оперна сцена (MTD), Варшава[6].


Робочий процес

1945 - 1948 - Музично-оперна сцена (MTD), Варшава посада: диригент.[6]

1946 - 1947 - Музично-оперна сцена (MTD), Варшава посада: музичний керівник[6]

1950 - 1951 - Опера та філармонія, Варшава посада: диригент.[6]


Приватне життя

[ред. | ред. код]

Його дружиною була Ванда, уроджена Рись[10], з якою у них було четверо дітей; один з них — син Анджей Страшинський[11][12]. диригент Великого театру у Варшаві.

Він вийшов на пенсію в 1968 році, коли заснував і очолив інструментальний ансамбль Асоціації пенсіонерів, одержувачів ренти та інвалідів у Варшаві. Він раптово помер під час проведення репетиції з цим ансамблем[13].

Ольґерд Страшинський помер 12 січня 1971 року у Варшаві й був похований на Повонзківському цвинтарі (ділянка 284c-3-23)[8][10].

Бібліографія[13]

Блащик: Диригенти (ілюстрація);

Янковський, Місьорни;

Нововейський:Під зеленим пегасом;

С.Задрожний: Це Варшава. Історія повстанської радіостанції «Błyskawica», Лондон 1964; Рух Муз. 1972 № 5; Tyg. Warsz. 1945 № 6 (Я. Кавецький);

Życie Warsz. 1971 № 11; Файли, Т. Велкі Варшава; Файли, СПАМ;

Матеріали з колекції його дружини Ванди Страшинської-Скшешевської. Джерело: Біографічний словник польського театру 1900-1980 т. II, PWN Варшава 1994

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. а б в http://www.encyklopediateatru.pl/osoby/20269/wd
  2. а б в NUKAT — 2002.
  3. а б в MAK
  4. а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с Olgierd Straszyński (PDF). maestro.net.pl.
  6. а б в г д е ж и Straszyński, Olgierd - Osoby - Cyfrowa Biblioteka Polskiej Piosenki. bibliotekapiosenki.pl. Процитовано 1 серпня 2025.
  7. а б в г д е ж и к л м н п р с т у https://maestro.net.pl/document/memory/Straszynski.pdf
  8. а б в Straszyński Andrzej, Encyklopedia PWN: źródło wiarygodnej i rzetelnej wiedzy. encyklopedia.pwn.pl (пол.). Процитовано 1 серпня 2025.
  9. Stefański, Krzysztof (30 грудня 2019). Cmentarz ewangelicko-augsburski w Ozorkowie i pomniki rodziny Schlösserów. TECHNE. Seria Nowa (4): 67—93. doi:10.18778/2084-851x.08.04. ISSN 2084-851X.
  10. а б Ryś, Zbigniew; Kiryk, Feliks (2013). Wspomnienia kuriera. Biblioteka "Rocznika Sądeckiego". Nowy Sącz: Prezydent Miasta Nowego Sącza : Polskie Towarzystwo Historyczne. Oddział. ISBN 978-83-933269-3-8.
  11. Ryś, Zbigniew; Kiryk, Feliks (2013). Wspomnienia kuriera. Biblioteka "Rocznika Sądeckiego". Nowy Sącz: Prezydent Miasta Nowego Sącza : Polskie Towarzystwo Historyczne. Oddział. ISBN 978-83-933269-3-8.
  12. Wrońska, Anna, ред. (2019). Nieba i ziemi nie widać: warszawiacy o wrześniu 1939 (вид. Wydanie I). Warszawa: Muzeum Warszawy. ISBN 978-83-65777-72-0.
  13. а б polskiego, Encyklopedia teatru. Olgierd Straszyński. Encyklopedia teatru polskiego (пол.). Процитовано 1 серпня 2025.