Омельченко Юрій Михайлович
| Омельченко Юрій Михайлович | |
|---|---|
| Народився | 7 серпня 1934[2]  Козельщина, Харківська область, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 16 березня 2014[1] (79 років) Южне, Одеська область, Україна[1] |
| Діяльність | будівельник |
| Alma mater | Одеський національний морський університет (1958) |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук[1] (1989) |
Юрій Михайлович Омельченко (7 серпня 1934 , Козельщина, Харківська область — 16 березня 2014 , Южне, Одеська область ) — український інженер-гідротехнік, дослідник арктичних гідротехнічних систем, фахівець у галузі морських портів, винахідник. Кандидат технічних наук (1989). Академік Української академії архітектури[3][4]. Почесний громадянини міста Південне[4][3].
Народився 7 серпня 1934 року в с. Козельщина Кременчуцького району Полтавської області.
У 1958 році закінчив гідротехнічний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту. Після цього майже 16 років працював у північних регіонах СРСР та Арктиці, зокрема на реконструкції та будівництві морських портів Нар'ян-Мар, Анадир і Певек. У двох останніх — на посаді головного інженера. Також працював на суднах технічного флоту.
У 1971 році заочно здобув другу вищу освіту на механічному факультеті того ж інституту.
Працюючи в екстремальних кліматичних умовах, Юрій Омельченко розробив нові технології занурення металевого шпунта, армування льодового покриву та зменшення льодових навантажень на гідротехнічні споруди. Його досвід був використаний у понад 20 наукових роботах у співпраці з науково-дослідними інститутами «ЛенморНДІпроєкт» (Ленінград) та «ДальморНДІпроєкт» (Владивосток).
У 1974 році призначений начальником морського порту Находка Приморського морського пароплавства, де працював до 1979 року. Згодом був переведений до порту Південний на Чорному морі, де обійняв посаду головного інженера. У цей період здійснювалося масштабне будівництво одного з найбільших і найглибоководніших портів СРСР. Паралельно із портовою інфраструктурою будувалося місто на 40 тисяч мешканців.
Юрій Омельченко також був організатором Міжгалузевого центру нетрадиційної енергетики, який займався розвитком сонячної та вітрової енергетики, а також очищенням питної, зливової та морської води. У 2003 році Центр був відзначений на міжнародному рівні в Познані (Польща), зокрема за досягнення в очищенні морської води до рівня питної.
На початку 2000-х років, за дорученням Департаменту морського і річкового транспорту України, Омельченко очолив робочу групу з організації міжнародного тендеру на розробку портального крана вітчизняного виробництва. Україна отримала дозвіл на виготовлення такого обладнання, і перші зразки були впроваджені в портах Одеси, Феодосії, Ізмаїла. З метою удосконалення кранів, зокрема щодо вібро- та шумопоглинання, Омельченко отримав патент на відповідний винахід.
Помер 16 березня 2014 року в м. Южне. У 2018 на будинку на вул. Приморська, № 11, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку[4].
Юрій Михайлович Омельченко є автором близько 90 наукових праць, 9 книг (написаних одноосібно та у співавторстві), а також понад 10 винаходів.
- ↑ а б в г різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ а б Как это было: строительство порта Пивденный начали в неподходящем месте, а ОПЗ вырос благодаря “детальке‟. novosti-yuzhnyy.od.ua. 27.08.2021. Процитовано 30 липня 2025.
- ↑ а б в «Морской» мурал появился в Южном на торце жилого дома. https://www.yuzhny.info/. 12.08.2018. Процитовано 30 липня 2025.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|вебсайт=
- В. Г. Болдирєв. Омельченко Юрій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.