Перейти до вмісту

Операційне визначення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Операційне визначення — опис явища (змінної, терміна, об'єкта тощо) в термінах операцій (процесу), які необхідно зробити для підтвердження наявності явища, вимірювання його тривалості та величини. Операційне визначення протиставляється теоретичному, або концептуальному визначенню (яке, як правило, дається в словниках і малопридатні при проведенні практичних досліджень і вимірювань) і є результатом процесу операціоналізації явища. Ступінь відповідності операційного визначення концептуальному називається валідністю (обгрунтованістю, англ. Validity) операціоналізації.

Наприклад, операційне визначення «страху» (конструкт) часто включає вимірювані фізіологічні реакції, які виникають у відповідь на сприйняту загрозу. Таким чином, «страх» може бути операційно визначений як певні зміни в частоті серцевих скорочень, електродермальній активності, розширенні зіниць і кров'яному тиску[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Lang, Peter J; Davis, Michael; Öhman, Arne (2000). Fear and anxiety: animal models and human cognitive psychophysiology. Journal of Affective Disorders (англ.). 61 (3): 137—159. doi:10.1016/S0165-0327(00)00343-8. Electrical stimulation of the amygdala elicits many of the behaviors used to define a state of fear, with selected target areas of the amygdala producing specific effects [«Електрична стимуляція мигдалеподібного тіла викликає багато поведінкових реакцій, які слугують для визначення стану страху, при цьому окремі цільові ділянки мигдалеподібного тіла спричиняють певні специфічні ефекти.»]

Література

[ред. | ред. код]