Орза Володимир Васильович
![]() | Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Володимир Васильович Орза | |||
---|---|---|---|
![]() | |||
![]() | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 16 травня 1887 Чернівці, Герцогство Буковина, Цислейтанія, Австро-Угорщина | ||
Смерть | після 1972 Бухарест, Румунська Народна Республіка | ||
Громадянство | ![]() ![]() | ||
Alma Mater | Чернівецький університет | ||
Ступінь | доктор філософії | ||
Військова служба | |||
Роки служби | 1911—1918 | ||
Приналежність | ![]() | ||
Вид ЗС | ![]() | ||
Формування | 41-й Буковинський піхотний полк![]() | ||
Війни / битви | |||
Командування | |||
| |||
Володи́мир Васи́льович Орза (16 травня 1887, Чернівці, Герцогство Буковина, Цислейтанія, Австро-Угорщина — після 1972, Бухарест, Румунська Народна Республіка) — український педагог, доктор філософії, командир 2-ї, а згодом і 4-ї сотні Українських січових стрільців протягом 1916—1917 років, учасник Першої світової війни.
Народився у Чернівцях у родині вчителя. Протягом 1897—1905 роках навчався у Другій державній українсько-німецькій гімназії, де 1905 року склав матуральні іспити. З 1906 року студіював на філософському факультеті Чернівецького університету. Після завершення навчання отримав звання кандидата на вчительську посаду.
У вересні 1912 року призначений суплентом (допоміжним учителем) у Другій державній українсько-німецькиій гімназії. У листопаді 1913 року склав учительський фаховий іспит з німецької мови як головного фаху, а в червні 1914 — повний іспит для отримання права викладання в середніх школах німецької мови як головного фаху та класичною філологією як допоміжного.
З січня 1911 року перебував на військовій службі як кадет резерву 89-го Галицького піхотного полку зі штабом у місті Ярослав. У січні 1913 року переведений до 41-го піхотного полку зі штабом у Чернівцях та іменований хорунжим резерву, у січні 1914 року — лейтенантом, у листопаді 1916 — оберлейтенантом резерву полку.

У жовтні 1916 року приділений до легіону Українських січових стрільців, призначений командиром 2-ї сотні УСС у ранзі поручника. Після реорганізації легіону навесні 1917 року очолив 4-ту сотню.
У березні того ж року разом з іншими старшинами підписав звернення до Загальної української ради та Української парламентської репрезентації із закликом до національної єдності. 3 червня 1917 року був поранений, а 1 липня потрапив у російський полон у битві під Конюхами разом з іншими старшинами й стрільцями УСС. Спершу утримувався у таборі в Дарниці, згодом вивезений до Сибіру. До кінця 1919 року перебував у таборі військополонених в Омську.
Після повернення на Буковину відновив викладацьку діяльність. Наприкінці 1922 року переведений румунською окупаційною владою разом з іншими українськими вчителями на етнічні румунські землі. Працював у місті Крайова, з вересня 1923 року — у ліцеї «Уніря» міста Фокшани, де викладав німецьку та англійську мови. У 1926 році призначений учителем німецької мови в ліцеї міста Буфтя неподалік Бухареста.
З 14 листопада 1941 року — титулярний професор німецької мови у військовому індустріальному ліцеї. Наказом Міністерства оборони Румунії від 7 січня 1944 призначений викладачем німецької мови в картографічній школі при військовому географічному інституті. 4 грудня 1945 року іменований професором німецької мови у військовому індустріальному ліцеї. З серпня 1946 року викладав німецьку мову в колегіумі Святого Сави в Бухаресті.
Помер у Бухаресті не раніше 1972 року.
Автор наукових праць із німецької філології, доктор філософії. Мешкав у Бухаресті, був відомим знавцем і творцем художньої фотографії. У 1953 році брав участь у крайовій виставці світлин у Будинку культури профспілок у Бухаресті.
- Orza V. Reportajul fotografic // Fotografia. 1972. Ч. 1. Ianuarie–februarie. Р. 15.
- Orza V. Wortvariationen in den Handschriften Parzivals. Chișinău, 1927.
- Думін О. Історія лєґіону Українських Січових Стрільців. 1914—1918 з 99 світлинами і 23 схемами. — Львів: Видавнича кооператива «Червона калина», 1936. — 375 с.
- Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ: Ма- нускрипт-Львів, 2019. 688 с.
- ЗУНР, 1918—1923: Ілюстрована історія. Львів; Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2008. 524 с.
- Листа втрат Леґіону Українських Січових Стрільців спис ранених, поляглих і тих, що померли від ран та недуг 1914—1918 рр.
- Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. — Львів: Каменяр, 1991. — 200 с.