Оселедець чорноморський
| ?Оселедець чорноморський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Ряд: | Оселедцеподібні (Clupeiformes) |
| Родина: | Оселедцеві (Clupeidae) |
| Підродина: | Alosinae |
| Рід: | Пузанок (Alosa) |
| Вид: | Оселедець чорноморський |
| Біноміальна назва | |
| Alosa immaculata Bennett, 1835 | |
| Синоніми | |
| Alosa pontica (Eichwald, 1838) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Alosa immaculata |
 EOL: | 204088 |
 ITIS: | 572646 |
 МСОП: | 907 |
 NCBI: | 379818 |
Оселедець чорноморський, також відомий чорноморсько-азовський прохідний або дунайський оселедець (Alosa immaculata), — риба з родини оселедцевих.
Довжина до 45 см (зазвичай до 30 см), вага до 1 кг. Тіло видовжене. Голова довга, вузька, в середньому 24 % довжині тіла. Зуби гарно розвинені на обох щелепах. Зябрових тичинок 47—69, в середньому 55, вони тонкі та недовгі, рівні або трохи коротші за зяброві пелюстки, зазвичай мають шипики. D III—IV 13-18; A II—III 16-20. Хребців 48-53. Черевних шипів 30-36. Пілоричних придатків 19-59. Спина та голова синьо-зелені, черево та боки — сріблясто-білі з рожевим відтінком. На зябрових кришках зазвичай є темна пляма.
Прохідна риба Чорного та Азовського морів. Розповсюджена вздовж берегів Чорного моря, особливо в північно-західній частині. Входить в Дон, Дністер, Дунай, Південний Буг.
Тривалість життя — до 7 років. Зграйна риба. Зустрічається на глибинах 3 — 90 м. Є дві форми оселедця — велика (близько 30 см) та дрібна (до 20 см). Вони відрізняються швидкістю росту та строками нересту. Живиться зазвичай рибою (73 % — хамса, шпрот, тюлька), також ракоподібними (9,5 %). Зимує у Чорному морі біля берегів Кавказу, Болгарії, Румунії. Весною з'являється у Керченській протоці. Спочатку йде велика форма оселедця, потім — дрібна. Заходить у річки з середини квітня до червня — липня. Молодь скочується у море у липні — вересні. На зиму у Чорне море спочатку виходить дрібна форма, потім велика. Зворотний хід у море закінчується у листопаді — грудні.
Риби великої форми досягають статевої зрілості у віці 3 — 5 років, дрібної на 2 рік. Нерестова міграція починається навесні, раніше йде велика форма. Нерест порційний у травні — серпні, у річках, на великій відстані від гирла, при температурі 17,5—26° С. Ікра пелагічна, плодючість 34—49 тисячі ікринок. Молодь зносить течією у море, зазвичай у липні — серпні. В Азовське море молодь заходить у жовтні.
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид»[1]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому оселедець чорноморський занесений до Бернської конвенції (Додаток III. Види фауни, що підлягають охороні), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони).[2]
Цінна промислова риба.
- ↑ Оселедець чорноморський у Червоному списку МСОП
- ↑ Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 52)
