Отто Волльшлегер
| Отто Волльшлегер | |||||
|---|---|---|---|---|---|
нім. Otto Wollschläger  | |||||
| Народився | 31 березня 1902[1] Дітфурт, Vorharzd, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина[1] | ||||
| Помер | 12 лютого 1979 (76 років) | ||||
| Країна | .svg?lang=uk){kind=small} Німецький Райх[1] | ||||
| Діяльність | солдат, підводник, офіцер ВМФ Німеччини | ||||
| Знання мов | німецька[1] | ||||
| Учасник | Друга світова війна[1] | ||||
| Військове звання | Kapitänleutnant[d][1] | ||||
| Нагороди |
| ||||
Отто Волльшлегер (нім. Otto Wollschläger; 31 березня 1902, Дітфурт — 12 лютого 1979) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне.
В 1922 році вступив на флот. Після проходження тривалого навчання з 22 червня 1927 року служив в 3-й роти дивізіону корабельного озброєння на Балтійському морі в Штральзунді, одночасно з 21 липня 1927 по 25 вересня 1931 року служив на навчальному артилерійському кораблі «Гай». З 22 лютого 1942 року служив в 2-й роті свого дивізіону в Штральзунді, з 11 липня 1932 року — на навчальному артилерійському кораблі «Бремсе». З 30 вересня 1933 по 8 січня 1934 року пройшов артилерійську підготовку в училищі корабельної артилерії Кіля-Віка, після чого був звільнений у відставку.
1 січня 1935 року повернувся на флот, служив в 1-й роті дивізіону корабельного озброєння в Штарльзунді, з 8 січня 1935 року — в команді випробування загороджень. З 2 квітня по 28 серпня 1937 року пройшов курс штурмана, після чого служив в 3-й роті 1-го дивізіону корабельного озброєянн на Балтійському морі в Штральзунді. З 2 жовтня по 13 листопада 1937 року пройшов курс підводника, піля чого був переданий в розпорядження флотилії підводних човнів «Веддіген». З 21 лютого по 12 грудня 1938 року — старший штурман на U-7. З 13 грудня 1938 року — командир 3-ї роти 1-го дивізіону корабельного озброєння.
З 11 лютого 1939 року — знову старший штурман на U-7, на якому взявучасть в одному поході (18 вересня — 3 жовтня 1939), під час якого був потоплений 1 корабель водотоннажністю 2694 тонни і пошкоджений ще 1 корабель (1830 тонн). З 19 січня 1940 року — старний штурман на U-3, на якому взяв участь у двох походах в Північне море. 2-14 жовтня 1941 року виконував обов'язки командира U-17. З 15 жовтня по 16 листопада 1941 року — командир UC-1, з 17 листопада 1941 по 27 вересня 1943 року — UC-2, з 8 листопада 1943 по 17 грудня 1944 року — U-721. З грудня 1944 року — навчальний офіцер в 22-й флотилії. З березня 1945 року — інструктор 1-го навчального дивізіону підводних човнів. 8 травня 1945 року взятий в полон британськими військами.
- Рекрут (1922)
- Оберматрос (10 січня 1924)
- Матрос-єфрейтор (1 січня 1926)
- Боцманмат (1 лютого 1928)
- Обербоцманмат (1 лютого 1930)
- Боцман (1 жовтня 1932)
- Оберштурман (1 жовтня 1937)
- Штабсштурман (1 жовтня 1938)
- Штабсоберштурман (1 жовтня 1940)
- Оберфенріх-цур-зее (1 липня 1941)
- Лейтенант-цур-зее (1 жовтня 1941)
- Оберлейтенант-цур-зее (1 квітня 1942)
- Капітан-лейтенант (1 березня 1945)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
- Нагрудний знак підводника (23 грудня 1939)
- Залізний хрест 2-го класу (20 квітня 1940)
- ↑ а б в г д е Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 260. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
- Народились 31 березня
- Народились 1902
- Уродженці Саксонії-Ангальт
- Померли 12 лютого
- Померли 1979
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Нагрудним знаком підводника
- Німецькі підводники Другої світової війни
- Військовики Рейхсмаріне
- Командири підводних човнів
- Капітан-лейтенанти крігсмаріне